Джерело: Судово-юридична газета
Від ефективності здійснення законодавчої функції, якісного контролю та застосування на практиці чинного законодавства органами виконавчої влади залежить результат вирішення спорів.
7ААС зазначив, що одним із ключових завдань відділу узагальнення судової практики є аналіз змін у законодавстві, формування оперативних довідок, інформування суддів та працівників суду про них. Про це йдеться на офіційному сайті суду.
«Звернімо увагу, насамперед, на статистику у цьому напрямку: у 2020 році прийнято 249 законів, з яких 47 внесені Президентом України, 36 – Кабінетом Міністрів України, 166 подані народними депутатами; всього відхилено 594 законопроєкти. Кабінет Міністрів України у 2020 році прийняв 1327 постанов та 1656 розпоряджень.
Поряд з цим за 4 місяці 2019 року (29 серпня 2019 року – початок роботи ВРУ 9-го скликання) прийнято 94 закони.
У 2018 році народні депутати встигли ухвалити 158 законів.
Для судової установи це має неабияке значення. Адже обізнаність у законодавчих новаціях дозволяє спрогнозувати, які категорії спорів будуть актуальними найближчим часом. Завдяки цьому судді можуть швидше зорієнтуватися у компетенційних та дискреційних повноваженнях органів виконавчої влади тощо. А в результаті комплексного аналізу чинного правового регулювання в тій чи іншій сфері суспільних відносин, аналізу поведінки посадових осіб суб’єктів владних повноважень (рішень, дій чи бездіяльності) із застосуванням принципів адміністративного судочинства здійснюється правосуддя.
Крім того, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи його окремого положення, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, якщо рішення ще не виконане, відповідно до п. 1 частини п’ятої ст. 361 КАС України, може стати підставою для перегляду рішення у зв’язку з виключними обставинами.
Саме тому у судовій установі уважно слідкують за новаціями у нормативно-правових актах і, найчастіше, ще на стадії подання законопроєктів до Верховної Ради України намагаються спрогнозувати їхню долю та шляхи застосування.
Отже, від ефективності здійснення законодавчої функції, якісного контролю та застосування на практиці чинного законодавства органами виконавчої влади залежить результат вирішення спорів.
Показником ефективності законодавчої функції не є кількісний показник. Обов’язковою умовою для прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів повинно стати недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, тому будь-які норми, які залежать від фінансово-економічних показників розвитку країни, потрібно приймати усвідомлено, з великою відповідальністю та з врахуванням прогнозованих показників розвитку країни як відповідальними установами, так і незалежними експертами.
Прийняття законів необхідне лише тоді, коли певна проблема не може бути вирішена в інший спосіб, при цьому прийняті закони повинні узгоджуватися з уже існуючими законами та враховувати інтереси максимального кола громадян. Не зайвим буде налагодити дієвий механізм залучення до обговорення законодавчих ініціатив потенційно зацікавлених осіб та широкого кола громадськості.
Необхідно підкреслити, що ВР України вже здійснила ряд заходів з оптимізації законодавчого процесу, запровадивши, зокрема, систему планування в практику законотворення.
Так, від 03.10.2019 Законом № 162-IX доповнено Регламент Верховної Ради України статтею 19-1. Відповідно до цієї статті, план законодавчої діяльності щорічно затверджується парламентом на початку чергової сесії за поданням Голови Верховної Ради України з узгодженням Погоджувальною радою та з узагальненням пропозицій комітетів. Такі пропозиції подаються до 31 грудня року, що передує, з урахуванням Програми діяльності та орієнтовного плану законопроєктних робіт Кабінету Міністрів України.
План законопроєктної роботи Верховної Ради має містити перелік питань, які потребують законодавчого врегулювання, обґрунтування необхідності розроблення законопроєкту, орієнтовні його назви та строки подання, відповідальних за розроблення законопроєкту, інформацію про пріоритетність внесення та розгляду законопроєктів.
До прикладу, план на 2020 рік налічував 12 пріоритетних сфер суспільного життя, завдання для забезпечення яких визначені Указом Президента України від 08.11.2019 № 837/2019, з яким можна ознайомитись за посиланням.
Водночас дієвого та ефективного парламентського контролю за виконанням прийнятих законів виконавчою гілкою влади не було аж до змін у Регламенті Верховної Ради України, внесених Законом України від 03.12.2020 № 1052-IX.
До цього часу можна було говорити лише про відповідальність головуючого за ведення пленарного засідання (ст. 29), про відповідальність за порушення народним депутатом встановлених законом вимог щодо особистого голосування (ст. 43, 47), про контроль за підрахунком голосів лічильною комісією (ст. 48), про порушення народним депутатом дисципліни та етики поведінки під час пленарного засідання (ст. 51), про скасування результатів голосування у разі виявлення порушення законодавчої процедури (ст. 130), про контроль за виконанням Державного бюджету України (ст. 161, 162), про дострокове припинення повноважень депутата через несумісність депутатського мандата (ст. 223), про проведення «години запитань до Уряду» (ст. 229, 230).
Про ефективність нормотворчих перетворень можуть вказувати короткострокові та довгострокові звіти про їхній вплив на суспільне життя та судова практика про застосування цих норм законодавства.
З метою налагодження дієвого механізму звітування органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб прийнято Закон України від 03.12.2020 № 1052-IX, яким внесено зміни до Регламенту Верховної Ради України. Зокрема главу 38 «Розгляд звітів, доповідей та іншої інформації державних органів та посадових осіб (крім КМУ)» викладено в іншій редакції.
Нововведення у Регламенті Верховної Ради України спрямовані на встановлення чітких календарних дат для подання звітів окремих органів, інституцій, що забезпечують парламентський контроль (Рахункова палата, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Генеральний прокурор, НАБУ, ДБР, СБУ, НБУ, Фонд держмайна тощо) та посадових осіб, яких Верховна Рада обирає, призначає або надає згоду на призначення на посади. Крім того, вибудовано логічну структуру розгляду звітів органів виконавчої влади до підготовки та розгляду звіту Уряду про хід і виконання Програми діяльності КМУ, на підставі чого надаються рекомендації та план їхнього проведення, списки законопроєктів, необхідних для втілення рекомендацій.
Також ст. 19-1 Регламенту Верховної Ради України доповнено частиною четвертою, у якій передбачено, що комітети у січні поточного року наприкінці чергової сесії Верховної Ради відповідно до календарного плану роботи сесії Верховної Ради подають до Верховної Ради звіт про стан виконання плану законопроєктної роботи Верховної Ради за попередній рік. Із Законом можна ознайомитись за посиланням.
Резюмуючи, можна підкреслити позитивні зрушення в розвитку українського парламентаризму в бік розширення політичної відповідальності публічної адміністрації та посадових осіб за прийняті рішення та правозастосування. Маємо надію, що ці норми додадуть чіткості у законопроєктну роботу та сприятимуть покращенню якості законів. Водночас багато роботи ще попереду», — йдеться у повідомленні.