Джерело: Закон і бізнес
На перший погляд здається, що звернення і запит – це тотожні поняття, адже в будь-якому разі особа у відповідь отримає певну інформацію. Але насправді різниця між цими термінами є.
У відділі звернень, внутрішньої та зовнішньої комунікації 7 апеляційного адміністративного суду розбирались, у чому саме полягає відмінність, а також давали поради, у яких випадках потрібно надсилати звернення, а в яких запит, передає «Закон і Бізнес».
В суді нагадали, що згідно із Законом «Про звернення громадян», звернення – це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Розгляд звернення за своїм змістом (заява, скарга, пропозиція тощо) вимагає вжиття певних заходів: наприклад, поновити порушені права, провести перевірку, оцінити дії осіб, щодо яких подано скаргу, визнати особливий статус заявника, усунути недоліки в діяльності органу тощо.
Право на звернення мають усі громадяни України, а також особи, які не є громадянами України, але законно перебувають на її території. Звернення можна подати до органу державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, об’єднанню громадян або посадовій особі, до повноважень якої належить вирішення порушених у зверненні питань.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина та викладено суть порушеного питання, тобто пропозиції, прохання, зауваження, скарги тощо.
Прохальну частину звернення можна, наприклад, оформити таким чином: «Прошу врахувати мої пропозиції під час розгляду…», «Прошу вирішити питання щодо…», «Прошу поновити моє право на…», «Прошу роз’яснити мені…».
Орган, який надає відповідь на звернення, обов’язково здійснює ідентифікацію громадянина, що звернувся, за ПІБ, адресою, підписом. Це важливо, оскільки розгляд звернення стосується прав, свобод чи обов’язків конкретної особи.
Зверніть увагу, що термін розгляду звернень становить не більше 1 місяця, а тих, що не потребують додаткового вивчення, – не більше 15 днів з дня отримання їх відповідним органом. Це важливо пам’ятати, оскільки часто особи, які подають звернення, помилково рахують строк його розгляду з моменту відправлення та скаржаться на тривале очікування й несвоєчасне отримання відповіді.
Якщо трапляється так, що вирішити порушені у зверненні питання протягом одного місяця неможливо, то керівник органу встановлює необхідний термін для продовження його розгляду, але не більше як на 15 днів, а особу, яка подала звернення, обов’язково про це повідомляють. Таким чином, загальний термін розгляду звернення не повинен перевищувати 45 днів.
Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Метою запиту на інформацію завжди є отримання попередньо створеної інформації. А результатом розгляду запиту є лише надання інформації у готовій формі, а не вжиття певних заходів.
Запитувачем інформації може бути будь-яка фізична чи юридична особа, а також об’єднання громадян без статусу юридичної особи. І запит на інформацію можна надіслати розпорядникові без пояснення причини подання запиту й незалежно від того, стосується ця інформація запитувача особисто чи ні, адже публічна інформація розкривається необмеженому колу осіб. Це означає, що запитувачеві не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу.
До речі, і розпорядник інформації не здійснює перевірку особи запитувача, оскільки такого обов’язку законодавством не передбачено.
У запиті потрібно зазначити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, а прохальну частину запиту можна оформити ось так: «Прошу надати рішення № … розпорядження… штатний розпис…», «Прошу надати копію документа, який визначає…», , «Прошу надати відомості про структуру й обсяг заробітної плати… ».
На відміну від звернення, термін розгляду запиту становить 5 робочих днів з дати його отримання. Однак у виняткових випадках (наприклад, надання великого обсягу інформації або пошук інформації серед значної кількості даних) строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів. При цьому таке продовження має бути обов’язково обґрунтованим, а запитувач повідомлений про це не пізніше 5 робочих днів з дати отримання запиту розпорядником інформації.
Часом трапляється так, що особи подають звернення, зазначаючи на документі його назву як запит на інформацію в надії швидше отримати відповідь.
Зауважимо, що у випадку, коли розпорядник інформації отримав запит, який за своїм змістом є зверненням, тобто в ньому особа просить вчинити певні дії, а не надати готову інформацію, то в 5-денний строк з моменту його отримання розпорядником інформації запитувачеві надішлють лише повідомлення про те, що його запит не є таким у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а вже безпосередньо саме звернення буде розглянуте в строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Отже, звернення відрізняється від запиту на інформацію за трьома основними критеріями:
1) за змістом;
2) за строком розгляду;
3) за суб’єктом звернення.
Якщо ви бажаєте, щоб орган державної влади або ж підприємство чи установа вчинили певні дії, вам потрібно надіслати звернення у формі заяви (клопотання), скарги або ж пропозиції (зауважень). Якщо ж ви маєте на меті попросити вже готову інформацію, тобто ту, яка утворилась протягом діяльності певного органу (наприклад, нормативно-правові акти, відомості про структуру та обсяг бюджетних коштів тощо), то в такому разі надсилайте саме запит на інформацію, – радять в 7 ААС.