Від зарплати – до погроз: інтерв’ю з суддею апеляційного суду про роботу, Кодекс поведінки та коментарі в соцмережах

В Україні не вистачає понад дві тисячі суддів. Такого висновку дійшли фахівці Вищої ради правосуддя, зауваживши, що станом на кінець 2021 року кількість суддів у судах України становила 5238 осіб при визначеній кількості в 7304 суддів. Попри високу зарплату та значні переваги професії, лише торік ВРП звільнила майже дві сотні осіб з цієї посади.

Аби розказати про роботу судді та Кодекс поведінки, у якому правила визначені саме для цієї професії, суддя-спікер Сьомого апеляційного адміністративного суду Тетяна Сапальова відповіла на запитання журналіста видання Черкаси LIVE Аліни Євич

– Питання перше й, певно, найважливіше для багатьох українських школярів – ким потрібно бути, аби стати суддею? 

– Насамперед вчитися потрібно на юриста. Тобто необхідно здобути  вищу юридичну освіту не нижче ступеня «магістра». Для того, аби стати суддею, досвід юридичної роботи має бути щонайменше 5 років, це передбачено Законом «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, крім обов’язкових умов, визначених до кандидата на посаду законом, потрібна ґрунтовна гуманітарна самоосвіта, прагнення високої кваліфікації своєї профдіяльності, високі стандарти до особистої поведінки та культури мовлення, розуміння етичності своїх вчинків.

– Хто з суддів “найважливіший” серед усіх інстанцій?

– Статус судді визначається Конституцією та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Саме цей закон визначає відсутність будь-якої ієрархії суддів. Для прикладу, згідно з частиною другою статті 52, судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Водночас суд є самостійною установою, що має внутрішню структуру, апарат, який складається з великої кількості працівників та виконує багато завдань, необхідних для забезпечення правосуддя. Виконання цих завдань потребує координації і контролю. Згідно із Законом ці функції виконує голова суду, який очолює установу.

– Чи існує Кодекс етичної поведінки для суддів? 

– Кодекс етики для суддів є. Він затверджений у 2013 році. Кодекс окремо регламентує поведінку судді як під час здійснення правосуддя, так і поза судовим засіданням, зокрема встановлює низку обмежень  щодо суспільної і професійної поведінки судді, пов’язаних із зайняттям цієї посади

Положення цього кодексу реалізують такі очікування суспільства, що професійний статус судді невід’ємний від загальних рис його характеру, професійних якостей та людських чеснот, що загалом складають портрет доброчесної та компетентної людини, члена громадського суспільства взірцевого кшталту. І в силу таких сподівань й особистої відповідальності, що її накладають професійні обов’язки, суддя зобов’язаний відповідати усім вимогам, визначеним цим Кодексом, та міжнародним й національним актам, що так чи інакше регулюють його  діяльність.

– А існують правила поведінки в соцмережах?

– Що стосується поведінки, демонстрації приватного життя та активності в соціальних мережах, тут діють ті самі правила та обмеження, пов’язані зі статусом судді та виконанням професійних обов’язків. Є моменти, які врегульовані окремо, як-от розгляд справ. Суддя не може робити публічних заяв, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні, та піддавати сумніву ті судові рішення, які набрали законної сили. Суддя також не має права розголошувати інформацію, яка стала йому відома у зв’язку з розглядом справи.

Кодекс суддівської етики передбачає, що участь судді у соціальних мережах, Інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, але суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.

Висока особиста відповідальність судді зобов’язує критично ставитися до можливості будь-яких категоричних висловлювань, особливо з того чи іншого суспільно значущого питання. Суддя як носій судової влади виступає мірилом справедливості, знання закону і прикладом його неухильного дотримання.

– Багато хто пам’ятає, як близько місяця тому суддя Печерського суду нецензурно висловився в залі суду, сказавши “провадження закрити й відправити на**р”. Як щодо нецензурної лексики, яку вживають судді? Ці вислови суворо заборонені?

– Суддя має бути взірцевою людиною з точки зору особистої культури поведінки й мовлення. Тема ненормативної лексики, можливо, актуальна, зважаючи на певну свободу самовираження та побутового спілкування, але вона може стати підставою для несприятливих вражень. Варто все-таки пам’ятати, що цілісний образ людини складається з дрібниць, а у випадку суддів – з найменших. Узагалі можна сказати, що одна з основних чеснот людини відповідного статусу – це вміння опанувати себе у складних ситуаціях, бути стриманим і виваженим. Це також певною мірою запорука самодисципліни та професіоналізму.

– Пам’ятаєте свою найемоційнішу справу? 

– Зазвичай, у професійному середовищі суддів гучними називають справи, які привертають увагу суспільства й журналістської спільноти через гостроту спірного питання чи наявність політичного аспекту. До прикладу, це справи, пов’язані  з життям громади міст, інших населених пунктів нашого апеляційного округу, забезпечення їхньої життєдіяльності, коли люди захищають свої економічні та соціальні інтереси. У таких випадках доводиться зважати на певну емоційність учасників судових засідань, що відстоюють свої переконання. Головне розуміти, що за такими виступами стоїть справжня невирішена проблема, важлива тут і зараз, і тобі виявили високу довіру розібратись у конфлікті, а почасти й правовій колізії,  і знайти правильне й виважене рішення.

Щодо емоційних справ… Якщо я скажу, що суддя не може дозволити собі будь-яких емоцій, то це неправда. Бути суддею не означає автоматично позбавитись вражень, уподобань, захоплень, звичайних  людських побоювань, тягаря щоденних турбот, проявів інших негативних чи позитивних станів психіки людини. Звичайно, емоції присутні в житті кожного. Куди, до прикладу, подіти твердість у відстоюванні власних переконань, сумніви в складних правових ситуаціях, напругу щоденної розумової діяльності, необхідність діяти у визначених часових межах? Можна згадати навіть певний розпач, спустошення і виснаження в умовах надмірного навантаження. І при цьому треба вміти опановувати себе для досягнення мети правосуддя. Неможливо бути беземоційним, байдужим до своєї професії, справи свого життя. Тому можна сказати, що усі справи емоційні там, де дістаєшся справжньої суті конфлікту й приймаєш важливе для сторони рішення.

– Які справи (за якою статтею чи за яким кодексом) ви вважаєте найважчими морально? 

– Мабуть, справи, де мова йде, на жаль, про втрату найдорожчого для людини – життя, здоров’я та честі.

– Чи були випадки, коли вам погрожували через те, що ви були суддею у серйозній справі?

– На щастя, у моїй практиці подібних інцидентів не було. Однак, як свідчить статистика, прояви неповаги до суддів лишаються стабільно високими. Наприклад, у 2020 році найбільша частка рішень ВРП про вжиття заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя стосувалась саме безпеки суддів, погроз фізичною розправою, нападів на суддів тощо.

– Як відбувається суддівська нарада перед тим, як ухвалити рішення? 

– Процес розгляду й вирішення справ вибудуваний таким чином, що кожна процесуальна дія, кожна стадія судочинства, як і кінцеве судове рішення, не може відбутися без дотримання чітко визначеної їх послідовності та відповідного змісту. Тому жодне остаточне обговорення не проходить без попереднього вивчення справи, підготовки суддею-доповідачем доповіді, заслуховування учасників справи, якщо розгляд відбувається в засіданні. Звичайно, що досягнення спільної згоди у тій чи іншій правовій ситуації не відбувається без наполегливої праці, кропіткого дослідження, зустрічних запитань, усунення сумнівів, взаємної поваги, вміння слухати і бажання досягти мети судочинства  – ухвалення обґрунтованого і юридично виваженого судового рішення як акту правосуддя.

– Відомо, що суддя – це одна з найбільш високооплачуваних посад в Україні. Якщо не секрет, то яка зарплата у вас?

– Суддівська винагорода встановлена Законом «Про судоустрій і статус суддів» і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається із посадового окладу, який визначається також у взаємозв’язку із інстанційністю суду. Наприклад, у судді апеляційного суду базовий посадовий оклад становить 50 прожиткових мінімумів.  Водночас суддям також відповідно до закону встановлені доплати за вислугу років, зайняття адміністративних посад, наукові ступені чи роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

 – Уявіть, що завтра – ваш останній день роботи, потім – пенсія. Які б мрії чи плани ви хотіли б втілити в життя? 

– Дякую за цікаве питання. Воно виявляє інтерес до судді як до звичайної людини й це надзвичайно приємно. Думаю, що я б продовжила працювати над собою, оскільки звикла до цього протягом усього життя.