Ще нещодавно питання повернення помилково сплаченого судового збору було досить проблематичним, у першу чергу через доволі складну та тривалу процедуру такого повернення.

Раніше для повернення помилково сплаченого судового збору платнику необхідно було звернутись до суду  із відповідною заявою. Суд розглядав отримані документи, перевіряв факт зарахування коштів на рахунок, та чи дійсно заявник не звертався з позовною заявою до суду. За результатами проведеної перевірки, суд готував паперове подання (строк пред’явлення якого не міг перевищувати 30 днів) та надсилав його заявнику на його поштову адресу. І лише після цього, заявник міг звернутись до органів Казначейства із заявою про повернення належних йому коштів.

Проте, починаючи з 01.01.2022, процедуру повернення коштів помилково сплаченого судового збору значно спрощено. Основним нововведенням є те, що зараз платнику не потрібно отримувати паперове подання та самостійно звертатись з ним до органів Казначейства.

Завдяки системі дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства – Казначейство» суд, за ініціативою платника судового збору, готує електронне подання та засобами електронного зв’язку направляє його до органів Казначейства, які самостійно перераховують кошти на рахунок заявника.

Отже, для повернення помилково сплаченого судового збору платник подає до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) такі документи:

1. Заяву про повернення коштів помилково або надміру зарахованого до бюджету судового збору з обов’язковим зазначенням інформації в такій послідовності:

• найменування платника (суб’єкта господарювання) або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею в разі повернення коштів в іноземній валюті);
• код за ЄДРПОУ (для юридичної особи), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку в паспорті) (латиницею в разі повернення коштів в іноземній валюті);
• місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею в разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою);
• причина повернення коштів з бюджету з обов’язковим зазначенням (за наявності) назви відповідного суду та номера судової справи, за подання якої був здійснений платіж;
• найменування та місцезнаходження банку, у якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунку (латиницею в разі повернення коштів в іноземній валюті);
• сума коштів, що підлягає поверненню;
• IBAN, на який повертаються кошти в національній валюті (за наявності);
• номер карткового рахунку отримувача коштів (за наявності).

2. Оригінал чи копію документа на переказ, або паперову копію електронного розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету, або скановану копію зазначених документів з обов’язковим накладанням електронного підпису платника, за умови подання такої заяви в електронній формі.
3. У разі необхідності, довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчену згідно з вимогами Цивільного кодексу України, копію паспорта довіреної особи (у разі повернення коштів довіреній особі).

У разі належного оформлення заяви суд підготує електронне подання та самостійно направить його до органу Казначейства. Заявнику залишається лише очікувати, коли Казначейство перевірить направлений документ та зарахує кошти на зазначений заявником рахунок.

За інформацією відділу звернень, внутрішньої та зовнішньої комунікації

Учасники судових процесів при поданні позовних заяв чи апеляційних скарг сплачують судовий збір, про що подають відповідний документ, що підтверджує сплату. Сплата судового збору регулюється Законом України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року № 3674-VI, де чітко визначено порядок сплати та розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Водночас на практиці досить часто виникає питання щодо того, чи варто сплачувати судовий збір при оскарженні ухвал суду, винесених за результатами розгляду заяв, за подання яких судовий збір не справляється.

Перелік таких заяв визначається частиною 2 статті 3 Закону “Про судовий збір”.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону “Про судовий збір”).

При цьому ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу адміністративного суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначено підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону “Про судовий збір”.

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Правова позиція щодо цього питання висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 280/4372/18.

При цьому незалежно від того, яку заяву, скаргу чи питання було вирішено судом першої інстанції, ухвала за результатами розгляду цієї заяви, скарги чи питання оскаржується через подання апеляційної (касаційної) скарги зі сплатою судового збору у загальному порядку, якщо в особи відсутні відповідні пільги.

Приписами статей 3 та 5 Закону № 3674-VI визначені пільги для сплати судового збору, а також визначені об`єкти, за які не справляється сплата судового збору. Разом з тим, вказаними нормами не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зазначеним нормативним актом передбачені підстави для звільнення осіб від сплати судового збору, а також підстави для відстрочення або розстрочення його сплати.

До аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 280/4372/18.

Таким чином, правовий аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та практики Верховного Суду, яка підлягає застосуванню судами відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, дає змогу зробити висновок, що за подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції судовий збір справляється відповідно до Закону № 3674-VI у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, незалежно від того, чи справляється судовий збір за звернення до суду із заявою, за результатами розгляду якої винесено оскаржувану ухвалу.

За інформацією помічників суддів 7ААС

#Запитай_суддю

Помилково сплатили судовий збір і тепер не знаєте, як його повернути? Дописувачі нашої рубрики також цікавляться цим питанням.

Відповідь судді-спікера у відеокоментарі.

Ваші запитання чекаємо на e-mail: pressvaas@gmail.com

Шукайте відповіді на свої запитання у мережі фейсбук за хештегом #Запитай_суддю

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства про судові витрати в адміністративних справах (справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору), необхідно керуватися Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон «Про судовий збір»), а також іншими нормативно-правовими актами України.

У частині 1 статті 1 Закону «Про судовий збір» подано визначення судового збору.

Судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір входить до складу судових витрат.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з розглядом справи та вирішенням, а у випадках звільнення від сплати цих осіб  – це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.

Законом «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору (п.5 ч. 3 ст. 4) в 1-му розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня календарного року, у якому відповідна скарга подається до суду) за подання апеляційної скарги на ухвалу до адміністративного суду.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1, 2 статті 9 Закону «Про судовий збір»).

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону «Про судовий збір»).

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі – Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, а також встановлено вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до Інструкції платіжне доручення оформлюється платником за формою згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Так, одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Реквізит «Призначення платежу» платник заповнює так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

У платіжному дорученні, який є документом про сплату судового збору, в розділі «Призначення платежу» мають бути зазначені відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги) або апеляційної скарги є номер справи, у межах якої подається відповідна апеляційна скарга та дата ухвали суду, яка оскаржується. Згідно з частиною 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Проте є випадки, коли сторони за подання апеляційної скарги використовують квитанції про сплату судового збору, що був сплачений попередньо, ще за довго до винесення рішення (навіть за кілька місяців); у квитанції не видно реквізитів, що перешкоджає перевірці зарахування судового збору. Також досить часто судовий збір помилково сплачують на інші рахунки.

Однак сплачений судовий збір, що передує даті винесення оскаржуваного судового рішення, не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно Кодексу адміністративного судочинства України та частин 1, 2 статті 9 Закону «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв, скарг, клопотань  перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

За приписами статті 72 КАС України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 74 КАС України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення (стаття 76 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги має містити інформацію про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акта, що оскаржується, у іншому випадку квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі і не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу.

Правові позиції викладені в ухвалах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №  922/496/17 та (ВС/КГС № 905/1057/18 від 16.01.2019).

За інформацією відділу аналітично-статистичної роботи суду

Статтею 5 Закону «Про судовий збір» регулюється питання звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Пропонуємо візуалізовано ознайомитись із інформацією про те, хто звільняється від сплати судового збору.