Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України захист порушених прав особи забезпечується через:

– визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

– визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

– визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

– визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

– встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

– прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Важливим є те, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Також до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Варто зауважити, що суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному КАС України порядку, а відмова від права на звернення до суду вважається недійсною.

При цьому іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

У вирішенні справ суди керуються принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовуючи при цьому принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зауважимо, що відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини перебуває під забороною.

Відповідно до статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з положеннями, визначеними статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог.

Однак, можливий вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених КАС України. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За інформацією відділу

надання інформаційних послуг,

руху адміністративних справ та діловодства суду

Учасниками судової справи є сторони та треті особи. Також у розгляді справ можуть брати участь установи та особи, яким законом надане право звертатись до суду в інтересах інших осіб (ст. 42 КАС України).

Сторона по справі, треті особи й особи, які мають право звертатись до суду в інтересах інших осіб, можуть брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 266 КАС України).

Особиста участь у розгляді справи не позбавляє учасника права мати у цій же справі й представника. Таким чином, юридична особа або суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у судовому розгляді опосередковано через свого керівника, члена виконавчого органу чи іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені, відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), або через представника.

Загальні випадки представництва

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ст. 57 КАС України).

У справах незначної складності представником може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. (ч. 2 ст. 43 КАС України)

Одна особа може одночасно представляти інтереси як декількох позивачів, так і декількох відповідачів, або ж декількох третіх осіб на одній стороні, але тільки якщо між ними немає конфлікту інтересів.

Разом з тим, чинним законодавством визначено ситуації, коли особи не можуть бути представниками. Це, зокрема, такі випадки:

• коли особа бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок, або є помічником судді, що розглядає справу;
• якщо особа представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя;
• коли особа є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов’язаного зі справою, що розглядається в суді;
• якщо це суддя, прокурор, слідчий, працівник підрозділу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, крім випадків, коли він діє від імені відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законний представник сторони чи третьої особи.

Захист інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб      

Права, свободи та інтереси малолітніх і неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники — батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

При цьому суд може залучити до участі у справах неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. У цьому разі  права, свободи та інтереси таких осіб можуть захищати їхні законні представники.

Якщо у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, відсутній представник, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести судову справу з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі та ініціює перед органами опіки й піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення або  заміну законного представника.

У таких випадках законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов’язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. Водночас законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді.

Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, які мають визначене законом право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Органи або інші особи, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, представляють у суді їхні посадові особи, крім випадків, коли такі органи та (або) особи – сторони чи треті особи у справі.

Юридичні підстави для представництва інтересів

Важливо, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Так само довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

Від імені юридичної особи довіреність видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Якщо інтереси представляє адвокат, його повноваження як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Важливо зауважити, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює процесуальні права та обов’язки від імені особи, яку він представляє. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду через подання письмової заяви.

Якщо повноваження представника припинені, він уже не може бути представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору у цій же справі.

За інформацією наданою відділом надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суд

Наше сьогодення диктує нам умови, за якими ми повинні використовувати різноманітність фінансових ресурсів та інструментів з єдиною метою, відбудови української економіки та налагодження добробуту у післявоєнний час. Ми вирішили розглянути питання щодо базових законодавчих положень про фінансові можливості, щодо суб’єктів, яких вони стосуються, і щодо їхніх умов без перевантаження спеціальними термінами.
За економічною суттю фінансові ресурси в економічній системі забезпечують юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів, а фінансові послуги — це відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами щодо розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

При цьому необхідно зазначити, що фінансові послуги надаються юридичним та фізичним особам, що являються власниками фінансових активів, або здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок, чи за рахунок цих осіб, або ж за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Отже, виходить, що між власниками та користувачами фінансових активів наявні фінансові посередники, які і налагоджують контакти між ними. Такими є фінансові установи, які вносяться до відповідного державного реєстру.

З 1999 року Україна визнала Міжнародний стандарт ISO 10962 – Класифікація фінансових інструментів. Відтоді будь-який контракт, що приводить до появи фінансового активу у одного підприємства і фінансового зобов’язання або інструменту власного капіталу у іншого суб’єкта називають фінансовим інструментом.
В Україні наразі діє Закон України від 12.07.2001 №2664-III «Про державне регулювання ринку фінансових послуг», а з 01.01.2024 вводиться в дію Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Фінансовими установами, в розумінні чинного Закону, є юридичні особи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій у порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Фінансові послуги, які надаються фінансовими установами, є:
– торгівля валютними цінностями;
– залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;
– фінансовий лізинг;
– надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту;
– надання гарантій;
– фінансові платіжні послуги;
– у сфері страхування;
– діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення;
– професійна діяльність на ринках капіталу;
– факторинг;
– банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
Функціонування фінансових організацій здійснюється як відокремлення кожного учасника ринку, так і у сукупності за відповідним алгоритмом та спостереженням контролерів.
Поки що у вітчизняному переліку відсутні фінансові послуги, які запроваджені в ЄС, зокрема «інвестиційне консультування» та «надання консультацій компаніям з питань структури капіталу, галузевої стратегії і пов’язаним питань, а також консультацій та послуг із супроводу транзакцій злиття і придбання підприємств».
Водночас такі послуги безпосередньо могли б вплинути на вибір споживачем певної інвестиційної послуги та відповідно сприяти ефективному використанню фінансових ресурсів.
Очевидним є те, що надавати фінансові послуги мають право фінансові установи та інші особи, які отримали відповідну ліцензію (ліцензії), за певними винятками.
Виключно фінансові установи на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором, крім випадків, установлених спеціальними законами, здійснюють діяльності з надання фінансових послуг.
При цьому діяльність з надання фінансових платіжних послуг здійснюється без необхідності отримання ліцензії, її можуть здійснювати юридичні особи, за умови авторизації їхньої діяльності без набуття статусу фінансової установи, за передбаченими у Законі положеннями.
Першим, що необхідно знати споживачам фінансових послуг є те, що договір, яким передбачається надання фінансової послуги особою, яка на день укладення договору не має права надавати таку фінансову послугу, є нікчемним.
Законодавчо передбачено, що за порушення фінансовими установами правил здійснення господарської діяльності, Регулятор – припиняє або відкликає дію ліцензії на право здійснення фінансових послуг на підставі відповідного рішення та вносить відповідний запис до Реєстру.
Після відкликання ліцензій фінансова установа позбавляється права провадити діяльність за видами відкликаних ліцензій. Проте відкликання ліцензій не позбавляє фінансову установу від виконання своїх зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг.
Тому, починаючи свої відносини з фінансовою установою, споживачам, насамперед, потрібно ознайомитися з інформацією про наявність ліцензії на здійснення такої діяльності.
Про видачу, відкликання, позбавлення та поновлення ліцензій фінансових установ можна ознайомитись на сайті.
Перелік та умови залучення фінансових ресурсів установлені у ст.14 Закону України «Про державне регулювання ринку фінансових послуг», це зокрема:
1) учасників, акціонерів, власників істотної участі та афілійованих осіб фінансової установи – у будь-якій формі;
2) інших надавачів фінансових послуг – у формі позики та/або кредиту. Кошти на умовах кредиту залучаються за наявності у надавача фінансових послуг – кредитодавця права на надання фінансової послуги, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 4 цього Закону;
3) міжнародних фінансових організацій – у будь-якій формі;
4) фізичних осіб (крім учасників фінансової установи), вимоги до яких встановлюються Регулятором, та юридичних осіб – у формі безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) або субординованого боргу;
5) будь-яких осіб – шляхом проведення операцій з фінансовими інструментами (крім ощадних сертифікатів банку) відповідно до Закону України “Про ринки капіталу та організовані товарні ринки”;
6) будь-яких осіб – шляхом емісії акцій при збільшенні (зменшенні) розміру статутного капіталу акціонерного товариства;
7) регулятора – у випадках, передбачених законом;
8) будь-яких осіб (у тому числі нерезидентів) – у формі благодійного внеску, пожертви, гранту, фінансової допомоги, технічної допомоги виключно на безповоротній основі та у визначеному законодавством України порядку;
9) в інших випадках – у порядку та спосіб, визначених спеціальним законом.
Визначені цією частиною способи залучення коштів фінансовими установами не вважаються наданням фінансової послуги.
Перед залученням коштів від фізичних осіб, визначених пунктом 4 частини другої цієї статті, фінансова установа зобов’язана перевірити відповідність такої фізичної особи ознакам, установленим нормативно-правовими актами Регулятора. Порушення цієї вимоги є підставою для застосування Регулятором заходів впливу.
Фінансова установа зобов’язана ознайомити особу, яка надає фінансування на умовах субординованого боргу, з інформацією про ризики інвестування на умовах субординованого боргу.
Що ж таке субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.
Очевидно, що однією з функцій фінансової системи, є, інвестиційна діяльність. Відповідно до законодавства інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:
– власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
– позичкових фінансових коштів інвестора (облігації, банківські та бюджетні кредити);
– залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
– бюджетних інвестиційних асигнувань;
– безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій,
підприємств і громадян.

Важливо підкреслити, що наразі в пріоритеті захист інвесторів та інвестицій, адже економічно це вигідно для держави, тим паче у ситуації, яка сьогодні в України. Держава здійснює комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, що сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об’єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.
Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України.
Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв’язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах.
На цьому етапі варто згадати, що кінцевим споживачем усіх державних послуг, у тому числі, фінансових, є громадяни. Тому головним завданням держави є збереження балансу гарантованого захисту інвесторів та громадян.
Серед спорів, які виникають між суб’єктами фінансових послуг наявні адміністративні. Більшість з них про оскарження санкцій за неподання звітності Регулятору, про оскарження рішень щодо структури власності фінансових установ, про дотримання нормативу доступності активів страхової компанії про зупинення дії ліцензії тощо.

Реалії воєнного часу внесли корективи у всі сфери нашого життя. Зазнало змін і питання призначення нових працівників у державних структурах.

Відповідно до змін, передбачених Законом № 2259-IX, у період дії воєнного стану особа, яка бажає працювати в державному органі, подає до установи такі документи:

• заяву про призначення на посаду держаної служби;
• заповнену особову картку встановленого зразка;
• документ, що підтверджує наявність громадянства України;
• документ, який підтверджує присвоєння ступеня вищої освіти (згідно з вимогами законодавства щодо відповідної посади);
• документ, який підтверджує досвід роботи (згідно з вимогами законодавства у разі встановлення щодо відповідної посади).

Водночас змінами не визначено порядку публікації держорганами оголошення про вакансії та механізму прийому документів для призначення на посади державної служби у період дії воєнного стану. А тому охочим стати державними службовцями варто переглядати відповідну інформацію щодо оголошення вакансії на офіційних вебсайтах державних органів.

Наразі на посаду державної служби особи призначаються без конкурсного відбору, обов’язковість якого передбачена законом. Новий працівник може перебувати на посаді до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу 12 місячного строку після припинення чи скасування воєнного стану. Також важливо, що такі державні службовці, які призначені у період дії воєнного стану, не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

Після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посаду державної служби, на яку особу було призначено в умовах воєнного стану, оголошується конкурс, обов’язковість якого передбачена Законом України «Про державну службу».

Звертаємо увагу, що особа, призначена у період дії воєнного стану протягом трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану подає декларацію, передбачену Законом України “Про запобігання корупції”, та документ про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, у разі якщо такі документи не були подані нею раніше. Також протягом вказаного періоду в державному органі стосовно такої особи (якщо вона претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком) організовується проведення спеціальної перевірки, передбаченої Законом України “Про запобігання корупції”, та в обов’язковому порядку перевірка, передбачена Законом України “Про очищення влади”, крім випадку звільнення такої особи до дня припинення чи скасування воєнного стану або закінчення проведення зазначених перевірок під час дії воєнного стану.

За інформацією відділу по роботі з персоналом

Протягом жовтня 2022 року було прийнято ряд рішень щодо врегулювання державних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Важливим у цьому контексті є постанова КМУ №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, яка набрала чинності 19.10.2022.

Вказаною постановою було змінено вартісні межі процедур закупівлі «допорогові процедури»: для товарів і послуг межі збільшено до 100 тис. гривень, для поточного ремонту – до 200 тис., а для робіт – до 1,5 млн гривень.

На підставі цього Державне підприємство «Prozorro» прийняло Наказ №25 від 20.10.2022 «Про затвердження Інструкції про порядок використання електронної системи закупівель у разі здійснення закупівель, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в особливостях здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Водночас вказаним наказом було зупинено дію Наказу від 19.03.2019 року №10, яким регулювались процедури закупівель.

Таким чином, замовникам публічних закупівель варто керуватись актуальними законодавчими змінами.

За інформацією відділу аудиту, ревізії та планово-фінансової діяльності

Нещодавно було ухвалено зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування благодійної допомоги, виплаченої на користь членів сімей поранених та загиблих учасників бойових дій під час участі у відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки України (законопроєкт № 7506-1). Попередні зміни вносились 1 березня 2022 року.

Згідно з положеннями ПКУ, благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Враховуючи актуальність теми звернімо увагу на оформлення операцій з допомогою, а також на ведення обліку гуманітарної допомоги.

Про гуманітарну допомогу

Гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану. (ст.1 Закону України № 1192 «Про гуманітарну допомогу»)

Гумдопомога є різновидом благодійництва і здійснюється з  дотриманням вимог Закону № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

До переліку отримувачів благодійної допомоги входять громадські організації, релігійні організації, благодійні фонди, які внесені до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги.

Отже, підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання.

У свою чергу, підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.

До спеціально уповноважених органів з питань гуманітарної допомоги належать: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Спеціально уповноважені державні органи з питань гуманітарної допомоги приймають рішення за погодженням із митними органами, податковими органами, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я, у сфері економічного розвитку, державну фінансову політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Міністерством внутрішніх справ України, органами Національної поліції, Національним банком України чи його філіями (територіальними управліннями)

Відповідно до положень статті 11 Закону, спеціально уповноважені державні органи з питань гуманітарної допомоги ведуть облік, статистичну звітність гуманітарної допомоги та контроль щодо використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням.

Митними органами та філіями (територіальними управліннями) Національного банку України щомісячно складаються звіти за встановленою формою відповідно про митне оформлення вантажів з гуманітарною допомогою та про надходження на рахунки в іноземній валюті отримувачів гуманітарної допомоги коштів в іноземній валюті. Зазначені звіти подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.

Щодо обліку та звітності гуманітарної допомоги

Бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

Отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідного спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Порядок списання товарів (предметів) гуманітарної допомоги, які мають певний термін експлуатації, визначається Кабінетом Міністрів України.

При отриманні іноземної валюти, яка надійшла як гуманітарна допомога на рахунок в іноземній валюті отримувача гуманітарної допомоги, він як юридична особа – резидент здійснює її облік окремо.

Про відповідальність за порушення надання гуманітарної допомоги

Особи, винні у порушенні законодавства про гуманітарну допомогу, несуть відповідальність згідно із законами України.

Порушеннями законодавства про гуманітарну допомогу, що тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність згідно з законом, є:

• використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням;
• нерозміщення та/або несвоєчасне розміщення спеціально уповноваженими державними органами з питань гуманітарної допомоги рішення про визнання товарів (предметів) гуманітарною допомогою на своєму офіційному веб-сайті;
• ненаправлення та/або несвоєчасне направлення спеціально уповноваженими державними органами з питань гуманітарної допомоги рішення про визнання товарів (предметів) гуманітарною допомогою до митних органів, податкових органів та інших державних органів;
• порушення органами, які безпосередньо проводять заходи офіційного контролю щодо товарів (предметів) гуманітарної допомоги, строків проведення відповідних видів контролю товарів (предметів) гуманітарної допомоги.

Товари (предмети) гуманітарної допомоги, які продаються за грошові кошти або передаються за інші види компенсації, та (або) виручка, отримана за такий продаж, вилучаються або конфіскуються у встановленому законом порядку.

Отримувачі гуманітарної допомоги, які допустили порушення законодавства про гуманітарну допомогу, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, виключаються з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги.

Щодо документального оформлення гуманітарної допомоги

Міністерство фінансів України зазначає, що Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Наданню гуманітарної допомоги передує, зокрема, запит/звернення, прохання про надання конкретного виду допомоги, та письмова пропозиція про надання гумдопомоги (або дарчий лист) що передбачено ст. 3 Закону «Про гуманітарну допомогу». Типової форми таких документів не передбачено. Водночас форми звітів про розподіл гуманітарної допомоги затверджено наказом Міністерства соціальної політики України №539 від 31.07.2020. До документів може додаватися довідка про термін придатності, довідка про проведення епідеміологічної та санітарної обробки.

Безпосередньо первинним документом, який є підставою для оприбуткування допомоги отримувачем від донора є інвойс (рахунок), який дійсно може бути визнаний первинним документом, але за наявності в ньому всіх основних реквізитів первинного документу або як альтернатива інвойсу, в бухгалтерській практиці застосовується такий первинний документ, як акт приймання-передачі матеріальних цінностей (гуманітарної допомоги). Якщо ж це матеріальна допомога,  отримана від іноземного донора, то ще до такого інвойсу або акту будуть додаватися митна декларація, міжнародна товарно-транспортна накладна.

Щодо руху, розподілу і видачі гуманітарної допомоги, то необхідно зазначити, що отримувачі допомоги самі визначають, які саме документи потрібні для обліку. Зокрема, це можуть бути і акт-приймання передачі, і наказ про роздачу допомоги за визначеним переліком осіб, документ про внутрішнє переміщення гуманітарної допомоги, акт про списання гуманітарної допомоги, звіт відповідальної особи тощо.

Отримувачі гуманітарної допомоги, які мають статус неприбуткової організації і здійснюють подальшу роздачу такої допомоги з метою реалізації своїх статутних цілей, завдань та напрямів діяльності, не матимуть жодних оподаткувань таких операцій податком на прибуток.

Наразі здійснено ряд заходів для здійснення цієї діяльності прозоро та керовано. Зокрема розроблено спеціальний портал для управління гуманітарною допомогою, на якому збирається інформація про потреби, формуються митні декларації. Крім того, розробляється єдина класифікація категорій гуманітарної допомоги та обмін даними між логістичними хабами. Триває робота по забезпеченню зрозумілим кліринговим механізмом (безготівкова фінансова операція, обмін послугами) під час надання гуманітарної допомоги.

Відділ узагальнення судової практики

Зміни до Закону України «Про військовий обов’язок», яким передбачався військовий облік жінок були внесені ще 30 березня 2021 року.

Де вказано три умови для взяття жінок на облік військовозобов’язаних:

• мати спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України
• бути придатним до проходження військової служби за станом здоров’я
• бути придатним за віком (18-60 років)

Раніше до споріднених спеціальностей належали медичні, зв’язківці, картографи, метрологи та фахівці з обчислювальної техніки, але 11 жовтня 2021 року Міністерство оборони України розширило Перелік професій та спеціальностей, яким передбачає взяття жінок на облік як військовозобов’язаних.

Алгоритм обліку жінок нічим не буде відрізнятися від уже наявного порядку для військовозобов’язаних чоловіків.

Для взяття на облік потрібно прибути для реєстрації з усіма документами (дипломи, свідоцтва про шлюб та народження дітей тощо) для реєстрації у своєму територіальному управлінні (військкоматі).

Працівники  управління встановлять, чи може жінка стати військовозобов’язаною за віком, фахом, та спрямовують на медкомісію, у випадку позитивної відповіді – повідомлять код спорідненої військової спеціальності.

Взяття на облік жінок має початися з 1 жовтня 2022 року. Це буде означати, що жінка стає військовозобов’язаною та перебуває у запасі Збройних сил, Національної гвардії чи інших військових формувань. Але це лише жінки тих професій, які визначили в наказі Міноборони від 11.10.2021 № 313.

Варто зазначити, що взяття на облік не тотожне призову на військову службу. Наразі мобілізація жінок можлива лише за їхньої згоди.

Тому зберігаймо  спокій та слідкуймо за новинами законодавства !

За інформацією відділу бухгалтерського обліку та звітності 7ААС

Три місяці війни змінили наше життя у всіх сферах та напрямках. Буденними для нас стали міжнародно-правові терміни, такі як: злочини проти миру, воєнні злочини. На власному досвіді ми відчуваємо та долаємо наслідки порушення законів і звичаїв війни до яких, в тому числі, можемо віднести пограбування державної чи приватної власності, невиправдане військовою необхідністю знищення міст чи сіл, розорення, інші злочини.

З інформаційних джерел відомі прямі втрати від пошкодження фізичної інфраструктури, які станом на 19 травня сягнули $97,4 млрд. грн. З цієї суми 35% припадає на руйнування житлових будинків, 32% – автомобільних доріг, 11% – активів підприємств, 7% – цивільних аеропортів.

Цифри втрат, на жаль, зростають щоденно. З метою вирішення питання пошкодження та знищення майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією, надання житла для внутрішньо переміщених осіб, відновлення населених пунктів в Україні прийнято ряд нормативно правових актів.  Серед таких і Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності». 12 травня 2022 року Закон прийнято Верховною Радою України та на наступний день направлено на підпис Президенту.

Цим НПА запроваджено новий спеціальний вид містобудівної програми комплексного відновлення населеного пункту (території), яка має визначити основні просторові та соціально-економічні заходи для розміщення, будівництва будівель та споруд, призначених для життєдіяльності осіб, які втратили житло в результаті бойових дій, терористичних актів, диверсій, надзвичайних ситуацій тощо.

Відповідно до передбаченої у Законі норми (ст. 15-1) програма комплексного відновлення населених пунктів повинна розроблятися за рішенням виконавчого органу сільської, селищної міської ради. Така програма включатиме обов’язкові розділи, у тому числі:

• загальний опис населеного пункту;
• інформацію про необхідність підготовки територій та шкоди, нанесеної бойовими діями по окремих об’єктах;
• загальні підходи до комплексного відновлення населених пунктів;
• інформацію про технічні можливості;
• економічну доцільність, відновлення пошкоджених об’єктів шляхом виконання робіт з реконструкції;
• інформацію щодо необхідних заходів інженерної підготовки та захисту території;
• пропозиції щодо доцільності зміни функціонального призначення території,
• пропозиції щодо доцільності перенесення об’єктів виробничої сфери;
• попередній фінансово-економічний розрахунок заходів комплексного відновлення території та пропозиції до джерел фінансування.

План комплексного відновлення населеного пункту затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 календарних днів з дня його внесення. У свою чергу положення плану відновлення враховується при розробці та внесенні змін до містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону передбачено, що протягом одного року після закінчення такого періоду, розміщення тимчасових споруд, їх комплексів, призначених для життєзабезпечення осіб, які втратили житло внаслідок обставин, зумовлених дією воєнного або надзвичайного стану допускається на земельних ділянках будь-якої категорії, крім земель природно-заповідного фонду, земель історико-культурного призначення, без зміни їхньому цільового призначення.

Розміщення тимчасових споруд для життєдіяльності населення здійснюється на підставі затвердженої схеми розміщення тимчасових споруд, яка не підлягає експертизі. При цьому кошторис обов’язково розробляється лише у разі розміщення тимчасових споруд за державний або місцевий бюджет.

Прикметно те, що тимчасові споруди для життєдіяльності населення, їх комплекси не є об’єктами будівництва в розумінні цього Закону та об’єктами нерухомості в розумінні ЦК України.

Крім того, статтю 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запропоновано викласти у новій редакції, передбачивши необхідність переміщення (евакуації) виробничих потужностей підприємств будь-якої форми власності.

У цьому напряму передбачено, що переміщення (евакуація) виробничих потужностей підприємств будь-якої форми власності із зони бойових дій, відбувається згідно з прийняттям спільного рішення обласних державних адміністрацій територій, з якої переміщується, та територій, до яких переміщується виробництво. Крім того визначається перелік осіб, яким надається право на одержання в оренду без проведення земельних торгів земельної ділянки державної, комунальної власності, необхідної для розміщення виробничих потужностей підприємств, переміщених із зон бойових дій, перелік підприємств, переміщених із зони бойових дій.

Також постановою КМУ від 26.03.2022 № 380 затверджено Порядок подання інформаційного повідомлення про пошкодження та знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією рф. Цим порядком передбачено, що власники пошкодженого або знищеного майна самостійно або через засоби Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, через використання мобільного додатку Портал Дія, через центр надання адміністративних послуг або нотаріуса подають повідомлення про таке. При цьому адміністратор центру надання адміністративних послуг у день звернення особи вносить цю інформацію до Порталу Дія. Детальніше з Порядком можна ознайомитись за цим посиланням. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/380-2022-%D0%BF#Text

Крім цього, постановою від 29.04.2022 №495 затверджено Порядок формування фондів житла, призначених для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Джерелами фінансування формування фонду можуть бути кошти державних, місцевих бюджетів, міжнародних донорів, добровільні внески фізичних і юридичних осіб, інші джерела, що не заборонені законодавством.

Необхідно зазначити, що пріоритетність надання внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень із фонду визначається за кількістю балів, що набере внутрішньо переміщена особа/сім’я за системою нарахування балів, передбаченою п. 20 цього порядку. Житлові приміщення з фонду безоплатного надання внутрішньо переміщеним особам надаються строком на 1 рік з можливістю продовжити такий строк у разі відсутності змін у їхньому статусі або якщо вони набули інше місце проживання.

Цією ж постановою затверджено Порядок викупу, будівництва житла з метою передачі для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на викуп, будівництво житла з метою передачі для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Розлого зі згаданими порядками можна познайомитись за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#Text

Оскільки група владних функцій, що забезпечує регулювання містобудівної діяльності та землекористування, досягнення раціональної організації території входить до питань здійснення публічно-владних управлінських функцій, то і спори, які можуть виникати щодо цієї діяльності та землекористування будуть розглядатися адміністративними судами.

За інформацією відділу узагальнення судової практики

Зараз, коли в країні нестабільна ситуація із інфекційними гострими респіраторними інфекціями, питання різноманітних способів захисту дуже актуальне.

Усі всіляко намагаються запобігти захворюванню. З метою профілактики використовують медичні препарати або народні засоби. Щоб не хворіти, уникають великих скупчень людей або відвідують такі в масках, частіше провітрюють приміщення, зволожують повітря і роблять вологе прибирання. Але є ще один спосіб, який допомагає впоратися з проблемою, який використовує Сьомий апеляційний адміністративний суд – кварцування за допомогою бактерицидних рециркуляторів.

Бактерицидні рециркулятори – це антимікробні пристрої відкритого типу, призначення яких полягає в знезараженні (дезінфекції) повітря і всіх поверхонь в приміщенні.

Бактерицидні рециркулятори розміщені в холах та в залах судових засідань Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Роль бактерицидних рециркуляторів складно переоцінити, адже вони:

-рятують приміщення від вірусів, мікробів та бактерій;

-знищують пилових кліщів, клопів, а також інфекції, що переносяться домашніми тваринами;

-виконують профілактику і лікування шкірних захворювань.

Таким чином, Сьомий апеляційний адміністративний суд створює всі умови для комфортного та безпечного перебування працівників та відвідувачів суду у приміщенні установи.

За інформацією відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення

Законом України «Про судовий збір»,  зокрема статтею 5, передбачено ряд пільг при сплаті судового збору, а саме випадки, за яких він не сплачується.

Аналіз таких визначених випадків свідчить, що вони залежать не тільки від предмету спору, а й від наявності у сторони – фізичної особи певного соціального статусу (учасник бойових дій, особа з інвалідністю I та II груп, законний представник дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тощо).

Фізична особа – підприємець (самозайнята особа тощо) – це фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність і зареєстрована як платник податку і сплачує передбачені законодавством внески та податки (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 1755-VI).

Таким чином, громадяни, які мають пільги, передбачені статтею 5 Закону України «Про судовий збір», і при цьому є фізичними особами – підприємцями  при зверненні до суду, будучи стороною у справі, користуються пільгами, які визначені цією статтею.

За інформацією відділу аналітично-статистичної роботи суду