Експозиція у холі нашого суду тепер чарує різнобарв’ям та українською автентичністю. Так, на зміну полотнам, створеним з допомогою штучного інтелекту, прийшли картини, написані у стилі петриківського декоративного живопису.

«Вогняний фенікс», «чорнобривці», «чарівні птахи», «калина» та «фантастичні квіти» – це зовсім не повний перелік сюжетів картин, які написані вихованцями художньої студії Галини Рибак та самою викладачкою – дослідницею петриківки.

Цікаво, що жоден мазок на полотні не з’являється просто так, кожен має своє символічне значення. А сюжетні картини «Солоха» та «Козацькому роду нема переводу» – взагалі окремі захопливі історії нашого побуту. Не дарма петриківський розпис увійшов до культурної спадщини ЮНЕСКО: це дійсно неймовірна енергетика поколінь і нашої ментальності.

Усі охочі можуть завітати на виставку, яка триватиме до 19 червня 2023 року. Обов’язково подбайте про документи, що посвідчують особу, адже у суді діє пропускний режим. А також сплануйте свій візит із врахуванням режиму роботи суду.

Більше фото картин за посиланням

Працівники 7ААС та їхні діти навчались виводити пензлем магію петриківського розпису. Дійство відбувалось напередодні Дня вишиванки – свята ще однієї святині нашого народу.

Цей особливий декоративний стиль ми опановували у супроводі вихованців художньої студії Галини Рибак. Діти активно навчали нас правильності виконання техніки петриківських мазків та підказували у роботі. А Галина Миронівна захопила своєю розповіддю про історію петриківки, яку вона знає досконало, адже досліджувала багато років.

«Кожен елемент петриківського розпису має свою символіку, адже візерунками оздоблювали будинки не лише для прикраси. Петриківські малюнки були оберегом оселі, адже вважалось, що до хати, стіни якої розписані, темні сили потрапити не можуть. Кожна «чепурушка» (жінка, яка малювала петриківку) вигадувала свої сюжети і тримала у секреті склад фарби, аби її оселя була особливою», – розповідала наша викладачка.
На майстеркласі панувала особлива атмосфера, адже петриківський розпис – це щось унікально-цікаве і водночас таке рідне, адже виражає нашу самобутність.
Кожен учасник залишив собі на згадку намальовану власноруч петриківську калину, а юні художники отримали невеличкі нагороди від нас.