Для того, щоб внутрішньо переміщеній особі призначили (відновили) соціальну виплату, вона має подати відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування. Після цього працівники органів соціального захисту здійснюють перевірку фактичного місця проживання переселенця. У разі, якщо за фактичною адресою така особа не проживає, то її мають позбавити права на отримання соціальної виплати.

Касаційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2018 року у справі  №826/12123/16 висловив щодо цього свою думку та вказав, що така перевірка є неправомірною та порушує права внутрішньо переміщених осіб.

Так, судом першої інстанції визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637.

Нагадаємо, що зазначеними вище постановами було передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилася з позиціями судів першої та апеляційної інстанцій, що встановлення додаткових вимог для ВПО, зокрема з числа пенсіонерів при отриманні соціальних (у тому числі пенсійних) виплат, вказує на наявність нерівного поводження порівняно з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їхньої можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їхнього фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365, обмежують позивача та інших осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема прав на пенсійне та соціальне забезпечення, та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО.

Отже, Касаційний адміністративний суд вказаним рішенням не допустив порушення конституційних прав та свобод громадян.

Джерело:

Центр суддівських студій

Джерело:

Судово-юридична газета

Для того, щоб внутрішньо переміщеній особі призначили (відновили) соціальну виплату, вона має подати відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування. Після цього працівники органів соціального захисту здійснюють перевірку фактичного місця проживання переселенця. У разі, якщо за фактичною адресою така особа не проживає, то її мають позбавити права на отримання соціальної виплати.

Касаційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2018 року у справі №826/12123/16 висловив щодо цього свою думку та вказав, що така перевірка є неправомірною та порушує права внутрішньо переміщених осіб.

Так, судом першої інстанції визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637.

Нагадаємо,що зазначеними вище постановами було передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилася з позиціями судів першої та апеляційної інстанцій, що встановлення додаткових вимог для ВПО, зокрема з числа пенсіонерів при отриманні соціальних (у тому числі пенсійних) виплат, вказує на наявність нерівного поводження порівняно з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їхньої можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.

Такимчином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що положення пунктів 7, 8, 9,13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщенимособам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їхнього фактичного проживання/перебування, затверджені постановою КабінетуМіністрів України від 8 червня 2016 року №365, обмежують позивача та інших осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема прав на пенсійне та соціальне забезпечення, та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на облікуВПО.

Отже, Касаційний адміністративний суд вказаним рішенням не допустив порушення конституційних прав та свобод громадян.

Джерело:

Юридична газета