13 липня 2023 року ВРУ ухвалено законопроєкт № 8392 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій”. Зокрема ЗУ від 14.08.2014 № 1644-VII “Про санкції” доповнено статтями 5-3, 5-4, якими передбачено створення реєстру санкцій. Такі нововведення створюються з метою надання публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб’єктів, щодо яких застосовано санкції, та удосконалення порядку стягнення активів фізичних та юридичних осіб у дохід держави. Джерелом інформації в реєстрі є рішення Ради національної безпеки та оборони України, введені в дію указами Президента України.

Отже, відтепер запрацює автоматизована система збирання, зберігання захисту, обліку, пошуку та надання інформації про всіх суб’єктів, щодо яких застосовано санкції. Порядок створення та доступу до Реєстру визначатиметься Положенням про Державний реєстр санкцій, затвердженим Радою національної безпеки і оборони України, а держателем реєстру, за законодавчими положеннями, повинен стати Апарат РНБО.

Передбачено, що реєстрація здійснюється невідкладно, але не пізніше оприлюднення Указу Президента про введення в дію рішення РНБО. Передбачається, що Реєстр повинен вестися державною та англійською мовами, з використанням програмного продукту відповідно до національних стандартів, що забезпечить його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами.

Особливу увагу приділено справам про стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо або опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Так, доповнено норми КАС України та встановлено строк звернення до Антикорупційного суду з такими заявами впродовж строку дії правового режиму воєнного стану.

У світлі зазначеного нагадаємо, що Закон України «Про санкції» діє з  серпня 2014 року, а його прийняття викликано невідкладним реагуванням на загрози національній безпеці України в умовах російської агресії в Криму та на Донбасі.

У свою чергу, перелік суб’єктів, до яких можуть бути застосовані санкції передбачений частиною другою статті 1 Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII “Про санкції”, зокрема щодо іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про санкції»).

При цьому, дискусійним залишається питання відбору тих осіб, до яких застосовано санкції, та доказів їх підставності. Прикладом судового розгляду питань про наявність або відсутність підстав для застосування санкцій є справа № 640/7408/20.

Водночас у Законі «Про санкції» не прописано механізму оскарження санкцій, тому очевидним правозастосуванням у цьому випадку є використання загальних положень, передбачених ст. 122 КАС України, відповідно до положень частини четвертої цієї статті, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України підсудні Верховному Суду як адміністративному суду першої інстанції.

З огляду на зазначене задля уникнення масовості судових справ проти держави Україна у ЄСПЛ важливим є зберегти принцип пропорційності між державним інтересом у сфері національної безпеки та ступенем втручання в права і свободи громадян і принцип правової визначеності.

За інформацією начальника
відділу узагальнення судової практики