Присутність перекладача є обов`язковою при оголошенні іноземцю рішення про примусове повернення

02.09.2015 стосовно позивача було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн., який він добровільно сплатив наступного дня. Водночас рішенням УДМС України у Вінницькій області від 02.10.2015 особу примусово зобов`язано покинути територію України у 3-денний термін. Про це рішення чоловік дізнався у ході судового оскарження відмови у задоволенні заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Заяву про визнання його біженцем чоловік подав до УДМС України у Вінницькій області у липні 2016 року, а в листопаді 2016 отримав повідомлення про відмову в отриманні цього статусу, що стало підставою для звернення до суду.

Натомість суд апеляційної інстанції скасував цю ухвалу та направив справу для продовження розгляду, зазначаючи, що положеннями п. 2.5 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства встановлено, що рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача, а у розписці від 02 жовтня 2015 року інформація про наявність перекладача відсутня.

З огляду на допущені порушення процедури оголошення рішення початок перебігу строку звернення позивача до суду із позовом не може обраховуватися з 02.10.2015, а тому особа мала право на розгляд позову щодо визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України.

Відповідно суд першої інстанції розглянув цей позов, визнав протиправним та скасував рішення УДМС у Вінницькій області від 02.10.2015 року про примусове повернення з України громадянина Сирії. Суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін, чим захистив права особи.

Адміністративні суди всіх інстанцій підкреслили, що приписами Інструкції передбачена не альтернативна можливість присутності перекладача при оголошенні іноземцю рішення про примусове повернення, а його обов`язкова наявність при вказаній процедурній дії. Тому Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що рішення про примусове повернення за межі України від 02 жовтня 2015 року не доведено до відома позивача в порядку та у спосіб, встановлені законом, та таким чином, щоб його зміст і порядок оскарження були зрозумілими для особи, що підлягає примусовому поверненню.