Немає межі досконалості або про новели Кодексу адміністративного судочинства…
За інформацією Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України, з початку скликання Ради розглянуто 463 проєкти законів, із яких 158 прийнято в цілому, 43 – у першому або другому читанні, 20 – враховано та відправлено на доопрацювання.
21 прийнятий закон перебуває на стадії оформлення або очікує на підпис Президента України. (докладніше – https://rada.gov.ua/news/Novyny/187944.html).
Серед прийнятих та тих, які очікують на підпис – Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку» (від 15.01.2020 реєстр. № 2314) (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67187).
У пояснювальній записці до законопроекту резюмується, що метою та завданням цього Закону є комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання його основного завдання – забезпечення єдності та сталості судової практики, дотримання принципу верховенства права та правової визначеності. У контексті змін до процесуальних норм, касаційний суд розглядатиметься виключно як суд, що вирішуватиме лише справи фундаментального значення.
З цього випливає, що до наявних фільтрів касаційного перегляду судових рішень, законом запровадяться нові допуски, фільтри, нові правила оскарження рішень лише у тих випадках, коли потребує вирішення саме питання застосування норми матеріального та/або процесуального права.
Поговоримо про наслідки таких нововведень докладніше.
Так, положеннями частини четвертої ст. 328 чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За чинною редакцією КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 3 ст. 351 КАС України).
Отже, наразі неправильне застосування норм матеріального права встановлюється касаційним судом за результатами оцінки обставин справи, норм законодавства, застосованого судами нижчих інстанцій, на підставі внутрішнього переконання суду.
Водночас у запропонованій редакції частини четвертої ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у визначених випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У свою чергу, у частинах другій та третій ст. 353 КАС України встановлено підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справ на новий судовий розгляд через порушення норм процесуального права, в тому числі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Серед порушень процесуальних норм, які є обов’язковою підставою для скасування судових рішень, є, розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження, що повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Нагадаємо, що виключний перелік справ, які суд повинен розглядати за правилами загального позовного провадження встановлено у частині четвертій ст. 12 КАС України. З набуттям чинності закону від 15.01.2020 реєстр. № 2314 ця стаття змін не зазнає.
Отже, неправильним застосуванням норм матеріального права для оскарження рішень в касаційному порядку може мати місце при наявності підстав визначених у новій редакції частини четвертої ст. 328 КАС України. Такий підхід є новим обмежувальним заходом для перегляду рішень у касаційному порядку та спрямований для зменшення кількості переглядів заради переглядів й націлений на досягнення єдиної правозастосовної практики.
У світлі викладеного звертаємо увагу, що у справах які розглядаються в загальному порядку та можуть бути оскаржені до касаційного суду (їх перелік визначено ч. 4 ст. 12 КАС України) суди нижчих інстанцій повинні застосовувати практику Верховного суду за її наявності. Водночас використання цієї норми на практиці, може викликати труднощі, оскільки необхідно звертати увагу на обставини справи, і лише у аналогічних обставинах застосовувати правову позицію чи висновок Верховного Суду.
З міркувань практичної доцільності підкреслю, що на сайті 7ААС сформовано базу правових позицій ВСУ та правових висновків ВС. Цей програмний продукт набуває не аби якої актуальності, тому постійно оновлюється і є зручним як для суддів, так і для інших правників. Необхідно звернути увагу, що правові позиції Верховного суду України можна знайти за посиланням: http://court.vaas.gov.ua/baza/, а правові висновки Верховного Суду: https://7aac.gov.ua/.
У продовження теми зазначу, що частиною п’ятою ст. 328 КАС України визначено перелік рішень, котрі не підлягають касаційному оскарженню. З набуттям чинності Закону України від 15.01.2020 реєст. № 2314, ця частина статті не зазнає суттєвих змін.
Зокрема, відповідно до нової редакції п. 2 частини п’ятої ст. 328, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Нагадаємо, що за змістом положень частини другої ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
За таким унормуванням, особливого статусу набувають рішення апеляційних судів у таких справах, як:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
У визначених справах (згідно ч. 6 ст. 12 КАС України) рішення апеляційних адміністративних судів не оскаржуються до касаційного суду. Тому саме апеляційні адміністративні суди формують остаточну судову практику з врахуванням кращих європейських та вітчизняних традицій.
Підсумовуючи, висловлюємо сподівання, що професійна інтуїція не зрадить юридичній спільноті, а запропоновані згаданим законом норми, слугуватимуть його цілям та завданням.
За інформацією начальника відділу
узагальнення судової практики