Виплати у разі страхового випадку: що потрібно знати роботодавцям

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства визначає спеціальний Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001.

Сума страхових виплат застрахованій особі та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється за такою формулою: сума денної виплати (встановлюється у відсотках середньої заробітної плати з урахування страхового стажу) множиться на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності.

Водночас 02 червня 2023 року Постановою Кабінету Міністрів України № 561 було внесено зміни щодо випадків, коли роботодавцем не зберігається середній заробіток. Зокрема до періодів, що виключаються з розрахунку для визначення середньоденної заробітної плати, належать такі:

• тимчасова непрацездатність;
• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
• відпустка по догляду за дитиною до досягнення трирічного та шестирічного віку;
• відпустка без збереження;
• призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією РФ проти України;
• період строкової військової служби;
• період військової служби за призовом осіб офіцерського складу, під час мобілізації, або проходження військової служби за контрактом під час особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Отже, у контексті змін під час розрахунку середньої заробітної плати для визначення виплат за соціальним страхуванням роботодавцям варто виключати вказані періоди.

За інформацією відділу бухгалтерського обліку та звітності