Адміністративні суди підтвердили, що дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього такою самою мірою, якою вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив, передає офіційний сайт 7ААС.

 Обставини справи

До суду звернулась особа, чоловікові якої в судовому порядку було забезпечено право на перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату із розрахунком підвищення до пенсії, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23 квітня 2012 року №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”»,  постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 1 квітня 2012 року, враховуючи 87% грошового забезпечення. Водночас Хмельницьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у цій справі.

Позивач помер, так і не скориставшись своїм правом отримати перерахунок пенсії. Спадкоємцем є його дружина, котра і звернулась до суду, аби змінити особу стягувача у виконавчому листі.

Позиція адміністративних судів

Суд першої інстанції у ході розгляду справи дійшов висновку про те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому задовольнив заяву щодо заміни стягувача у виконавчому листі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ Пенсійного фонду України у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просило ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з’ясування обставин справи і, як наслідок — до прийняття необґрунтованої ухвали.

Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності підстави для заміни стягувача у виконавчому листі у цій справі, Сьомий апеляційний адміністративний суд врахував таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього такою самою мірою, якою вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду зауважила, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові — чоловікові позивачки і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, варто вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №2-а-1710/11.

Зважаючи на те, що дружина померлого є його спадкоємцем, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

ДЖЕРЕЛО: Судово-юридична газета

Коли людина приходить до суду, вона, прагне захистити чи відновити свої права та свободи і встановити справедливість. Розгляд справи складається з певних законодавчо передбачених стадій, кількість яких може варіюватись залежно від обставин у справі та суті спору, однак фінальною крапкою завжди є рішення суду.

Обов’язковість судового рішення, що закріплена статтею 129 Конституції України, є однією з основних засад здійснення судочинства. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судове рішення, яким закінчується розгляд адміністративної справи, ухвалюється іменем України (стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їхніми об’єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси абообов’язки.

Звичайно, законодавцем передбачено строки виконання рішення суду добровільно, однак на практиці часто зустрічаються випадки ігнорування цього обов’язку. Для того, щоб ініціювати примусове виконання рішення суду, спочатку потрібно отримати виконавчий лист.

Згідно зі ст. 373 КАС України,  виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок видачі виконавчого листа чітко регламентований. Цей документ видається за заявою осіб, на користь яких було ухвалено судове рішення, або їхніх представників після набрання судовим рішенням законної сили, а у справах, за якими рішення підлягає негайному виконанню, – у день ухвалення судового рішення.

Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначений ст. 371 КАС України.

Виконавчий лист видається особисто стягувачу або його представникові, який на заяві про видачу виконавчого листа ставить свій підпис. Дані про видачу виконавчого документа вносяться до журналу обліку видачі виконавчих листів.