Перевірки фактичного місця проживання внутрішньо переміщених осіб для отримання ними соціальних виплат порушуть права переселенців та є неправомірними.

Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у  постанові від 20.12.2018 у справі  №826/12123/16, передає «Закон і Бізнес» з посиланням на прес-службу 7-го ААС.

Для того, щоб внутрішньо переміщеній особі призначили (відновили) соціальну виплату, вона має подати відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування. Після цього працівники органів соціального захисту здійснюють перевірку фактичного місця проживання переселенця. У разі, якщо за фактичною адресою така особа не проживає, то її мають позбавити права на отримання соціальної виплати. Суд вказав, що така перевірка є неправомірною та порушує права внутрішньо переміщених осіб.

Так, судом першої інстанції визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх

фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637.

Нагадаємо, що зазначеними вище постановами було передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилася з позиціями судів першої та апеляційної інстанцій, що встановлення додаткових вимог для ВПО, зокрема з числа пенсіонерів при отриманні соціальних (у тому числі пенсійних) виплат, вказує на наявність нерівного поводження порівняно з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їхньої можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їхнього фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365, обмежують позивача та інших осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема прав на пенсійне та соціальне забезпечення, та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО.

Отже, Касаційний адміністративний суд вказаним рішенням не допустив порушення конституційних прав та свобод громадян.

Нині в Україні триває судова реформа, в ході якої суддів та працівників апарату переводять з однієї установи до іншої, як правило, перейменованої. При цьому в багатьох з них накопичилися дні невикористаної відпустки. Як правильно задекларувати отримані компенсації за них?

Усі знають, що першу відпустку на новому місці роботи можна отримати, відпрацювавши півроку. Але якщо людину прийняли за переведенням з іншої установи, для неї діють особливі правила надання відпочинку.

За певних умов щорічну або додаткову відпустку на новому місці можна взяти раніше, ніж мине 6 місяців безперервної роботи. Ці умови перелічені у стст.81, 83 Кодексу законів про працю, п.8 ст.10 та ст.24 закону «Про відпустки» від 15.11.96 №504/96-ВР.

Так, після переведення право на відпустку виникає, якщо:

• на попередньому місці роботи щорічна відпустка не була використана (повністю або частково);

• грошову компенсацію за невикористану відпустку працівник під час звільнення не отримував;

• компенсація за бажанням працівника була переказана на поточний рахунок підприємства, на яке він був прийнятий за переведенням.

У зв’язку з тим що грошова компенсація для більшості працівників, яких переведено до новостворених установ судової влади, була не виплачена, а переказана на депозитні рахунки цих установ, виникає питання щодо відображення цих сум у річних деклараціях.

Ось кілька міркувань.

Незалежно від того, чи грошову компенсацію за невикористану відпустку виплачують самому працівникові, чи переказують наступному роботодавцю, оподатковується вона однаково. Суми таких компенсацій належать до фонду оплати праці (ст.2 закону «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР та п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тому з них треба сплатити єдиний соціальний внесок, а також податок з доходів фізичних осіб і військовий збір. І робить це працедавець за попереднім місцем роботи особи (місцем звільнення).

У листі від 25.11.2015 №1531/13/84-15Міністерство соціальної політики зазначає, що кошти, які належать до виплати за дні відпустки, заробленої і невикористаної за попереднім місцем роботи, виплачуються за рахунок отриманої новим працедавцем компенсації. Зауважимо, що у нового роботодавця під час виплати компенсації працівникові не виникає зобов’язань щодо нарахування та сплати ПДФО, військового збору та ЄСВ. Тому і суму відпускних, виплачену за рахунок надходжень від колишнього роботодавця, відображати у формі №1ДФ йому не потрібно.

Таким чином, відображати у річній декларації компенсацію за невикористану відпустку потрібно саме за попереднім місцем роботи для відповідності вказаних сум значенням доходу в податковій та фінансовій звітності.

Нова редакція Кодексу адміністративного судочинства передбачає запровадження електронного судочинства. Його функціонування має забезпечити Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Її пробна експлуатація розпочинається з 1.03.2019 у складі 8 підсистем.

З початку цього року ці підсистеми та модулі ЄСІТС функціонують у тестовому режимі. Він передбачає випробування програмного продукту в реальних умовах експлуатації та навантаження із залученням усіх користувачів, які зареєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.

Система уможливлює:

• реєстрацію документів, справ, матеріалів тощо у день надходження, ведення всього діловодства, контроль руху документів;

• автоматичне визначення складу суду, а за необхідності — обрання присяжних, з

урахуванням спеціалізації суддів та їхньої завантаженості;

• обмін документами між судом та учасниками процесу, які зареєстровані у системі;

• участь у засіданні в режимі відеоконференції;

• розгляд та зберігання судових справ у електронній формі;

• фіксацію процесу в аудіо- та відеоформаті та забезпечення його трансляції.

Важливим є те, що суд проводитиме розгляд справи за матеріалами в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше від 3-х днів з дня надходження переводяться в електронний варіант та долучаються до матеріалів справи.

При цьому справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами в паперовій формі до початку функціонування ЄСІТС, слухатимуться в такій формі й надалі. Однак за наявності технічної можливості суд може розглянути таку справу в електронній формі.

Учасники справи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, не можуть отримувати документи (крім судових рішень) у паперовій формі, а також знайомитися з матеріалами таких справ (та вчиняти інші процесуальні дії) в іншій формі.

Після початку роботи системи громадяни отримають новий рівень сервісу. Адже для звернення до суду достатньо буде заповнити відповідні форми та підписати позов електронним цифровим підписом.