Сьомий апеляційний адміністративний суд роз’яснив, як впливає збільшення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на підняття посадових окладів у бюджетній сфері.

Як зазначили в 7 ААС, на 01.01.2020 мінімальна зарплата становить 4723 грн, прожитковий мінімум для працездатних осіб – 2102 грн., передає «ЗіБ».

З 01.01.2020 постановою КМУ «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» від 24.12.2019 №1112 посадові оклади підвищено працівникам патронатних служб у державних органах та працівникам державних органів, які виконують функції з обслуговування.

Посадові оклади працівників патронатних служб визначають за схемами посадових окладів (у коефіцієнтах) згідно з додатками 1-6 цієї постанови.

Розмір посадових окладів  працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування визначають відповідно до схеми посадових окладів (у коефіцієнтах), яка міститься у пункті 2 умов оплати праці зазначених вище працівників.

Також у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 01.01.2020 підвищено посадові оклади робітників, зайнятих обслуговуванням органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів, передбачені наказом Міністерства праці України від 02.10.1996 № 77 “Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого

самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів”.

Посадові оклади робітників встановлюють за схемами посадових окладів, затвердженими згідно з додатками 1-3 до Наказу № 77.

Наказом № 77 передбачено, що у разі підвищення посадових окладів працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери також необхідно робити перерахунок посадових окладів і робітників, зайнятих обслуговуванням органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів.

Порядок перерахунку розмірів посадових окладів робітників у додатках 1-3 визначено в абзаці першому пункту 1 Наказу № 77.

Востаннє посадові оклади робітників за оновленими схемами посадових окладів згідно з додатками № 1-3 до Наказу № 77 затверджено в редакції наказу Мінсоцполітики від 16.05.2016 № 515 станом на 1 травня 2016 року відповідно до розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника I тарифного розряду в сумі 1185 грн.

Тому для визначення коефіцієнта підвищення розрахункового посадового окладу застосовується прожитковий мінімум на 01.05.2016  та прожитковий мінімум на 01.01.2020 і розраховується шляхом ділення прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 (2102 грн) на прожитковий мінімум станом 01.05.2016 (1185 грн), у результаті чого отримуємо 1,77384 – це і є коефіцієнт підвищення.

Кілька порад, як написати статтю, якій поставлять уподобайку та поширять на своїх сторінках

Присутністю у соцмережах уже нікого не здивувати. Це гарний інструмент для побудови відкритих відносин з громадянами та формування довіри до державного органу як носія влади. Але як створити публікацію, що позитивно впливатиме на його імідж?

Ні — надмірній офіційності

Соцмережі створено для розваг. Тут користувачі налаштовані на відпочинок, а не на серйозну роботу. Ви ж не заходите у «Фейсбук» спеціально, щоб дізнатись про рішення Верховного Суду. Але якщо, гортаючи стрічку новин, ви натрапите на статтю про важливе суспільне рішення, а вас ця тема цікавить, то

чому б і не прочитати.

Готуючи публікацію для соцмереж, пишіть текст простою, доступною для розуміння мовою. Досі вважаєте, що такий стиль нашкодить серйозному іміджу вашої установи? Помиляєтесь!

Принцип «що більше розумних слів, то краще» у соцмережах не працює. Якщо текст статті перенасичений термінологією, цитуванням законів, кодексів, положень, наказів тощо, це відштовхуватиме читачів. Більшість із них не прочитає і половини, а ті, хто все ж дочитає до кінця, сприйматимуть публікацію так, ніби її писали заради галочки.

Проте користувачі соцмереж охоче довірятимуть автору, якщо розумітимуть, у чому полягає цінність статті саме для них. Якщо публікації ставлять уподобайки, залишають під нею коментарі чи поширюють на особистих сторінках — знайте: стаття корисна.

Основні правила

Щоб готувати саме такі публікації, пам’ятайте про основні правила:

• одна стаття — одна тема;

З 1 січня 2020 року збільшуються ставки судового збору, що пов’язано зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ч.1 ст.1 закону «Про судовий збір» дано визначення поняття судового збору. Його стягують на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих рішень, передбачених у законі. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судові витрати — це передбачені в законі витрати (кошти) сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з розглядом справи й ухваленням рішення, а у випадках звільнення від сплати зазначених людей це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.

Розмір збору визначається залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється на 1 січня календарного року. Відповідно до ст.7 закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. Це на 181 грн. більше, ніж на початок 2019-го.

У ст.4 закону «Про судовий збір» установлено розміри ставок збору. Його стягують у відповідному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — в процентному співвідношенні до ціни позову й фіксованому розмірі.

У разі подання позову майнового характеру збір розраховується у відсотках від ціни позову. Ціна позову — це грошове вираження майнових вимог позивача. Її треба визначити тільки відносно майнових вимог.

Варто мати на увазі, що ставки збору розрізняються за категоріями платників (фізичні особи, фізичні особи — підприємці, юридичні особи) та підвищуються у випадку звернення до кожної вищої судової інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.4 закону «Про судовий збір» збір установлюється:

• у відсотковому співвідношенні до ціни позову;

• у фіксованому розмірі (здебільшого визначаються мінімальний та максимальний можливі розміри).

Таким чином, збільшення торкнулось усіх категорій справ: майнового й немайнового характеру.

Водночас нагадаємо, що закон містить перелік заяв та клопотань, за подання яких судовий збір не справляється. Також передбачені пільги у вигляді звільнення від сплати збору для окремих категорій позивачів та заявників (ст.5 закону). Також, з урахуванням майнового стану сторони, суд може відстрочити або розстрочити сплату збору на певний строк.

Для полегшення процесу розрахунку збору існує розроблений на замовлення Державної судової адміністрації сервіс із метою спрощення процедури сплати. Щоб скористатися ним, зайдіть на веб-сайт «Судова влада» або ж сайт потрібного вам суду, потім знайдіть розділи «Судовий збір»,  «Онлайн-оплата судового збору». Далі на екрані з’являється онлайн-таблиця ставок збору. Щоб

розрахувати суму, необхідно вибрати відповідний варіант із таблиці (наприклад, за поданням до суду позовної заяви майнового характеру). Після цього з’явиться віконце з пропозицією ввести суму позову для розрахунку відповідної суми збору.

Для формування онлайн-квитанції треба ввести такі відомості: ПІБ, адресу, ідентифікаційний номер платника податків і дату платежу. Платіжні реквізити й необхідна сума для перерахування збору будуть сформовані автоматично.

Належне забезпечення діяльності кожного суду безпосередньо впливає на ефективність його функціонування як правовладної установи та якість здійснення ним правосуддя. Відмінна організація роботи судової установи насамперед залежить від професійності керівника апарату суду.

Сьомий апеляційний адміністративний суд виділив 10 пунктів, яких варто дотримуватися аби досягти успіху на роботі, передає «ЗіБ».

Саме на апарат суду покладено визначений обсяг обов’язків щодо створення умов для своєчасного отримання суддями документів, які потребують процесуального реагування, з метою розгляду скарг і справ у розумні строки, оптимізації судового навантаження тощо, а керівник апарату несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу та функціонування Єдиної судової інформаційноїтелекомунікаційної (автоматизованої) системи.

Отож, співпраця керівника апарату і працівників апарату суду – це однозначно командна робота.

Ефективна робота в команді просто неможлива без хорошої комунікації між її учасниками.

У спільній діяльності  знадобляться певні уміння і навички як керівника апарату суду, так і кожного представника апарату суду, найважливіші з яких  можна виділити в десять пунктів:

–       Уміння слухати. Потрібно пам’ятати, що без уміння слухати, розуміти і приймати точку зору іншої людини якісної співпраці не вийде, адже саме ці навички є основою для командної роботи.

–       Здатність переконувати. Уміння грамотно відстояти свою точку зору і переконати в її правильності інших – важлива якість, завдяки якій до вас будуть прислухатися.

–       Готовність до співпраці. Без готовності усіх працівників апарату до співпраці ефективна робота в команді просто неможлива. Кожен член колективу має вболівати за кінцевий результат і за досягнення основної мети суду.

–       Готовність до взаєморозуміння. Щоб робота в колективі не супроводжувалася суцільними непорозуміннями і конфліктами, необхідно вчасно ставити уточнювальні питання і прояснювати незрозумілі моменти.

–       Здатність формулювати цілі і завдання. Здатність грамотно формулювати цілі і завдання у вигляді бажаного результату особливо важлива риса для керівника апарату суду як лідера колективу і начальників структурних підрозділів, які є безпосередніми керівниками працівників апарату суду.

–       Уміння залучити всіх учасників у процес взаємодії. Таке уміння, як і в попередньому пункті, в основному лежить на плечах керівника апарату суду. Правильна мотивація працівників і здатність організувати їхню роботу таким чином, щоб усі учасники колективу ефективно співпрацювали – це дуже  важлива властивість для лідера колективу.

–       Здатність до конструктивної критики. Варто зауважити, що ніхто не любить критику. Однак усім членам колективу варто пам’ятати, що не помиляється той, хто нічого не робить, і не потрібно боятися критики, адже до конструктивної критики з поясненнями та порадами ніколи не завадить прислухатися.

–   Повага і довіра всіх співробітників один одному. Повага і довіра між членами колективу у команді є фундаментальною основою якісної співпраці: без них ефективна робота в команді не складеться.

–       Здатність працівників апарату суду до аналізу власної взаємодії .Аналіз проведеної роботи так само важливий, як і сама робота. У разі виявлення будь-яких недоліків їх обов’язково потрібно проаналізувати і зробити все можливе для запобігання у майбутньому.

–       Загальний стиль управління. Тільки при однаковому ставленні до працівників апарату суду незалежно від їхнього статусу чи посади і єдиному стилі управління, командна робота буде ефективною і злагодженою.

Для якісної співпраці у колективі важливо, щоб усі працівники апарату суду керувалися у роботі зазначеними вище уміннями та навичками, і це обов’язково приведе до бажаного результату – відмінної організації роботи суду.

У ч.5 ст.55 Конституції йдеться про можливість застосування способів захисту права, у тому числі не заборонених законом. Спробуємо розібратись: які ж засоби захисту використовують у разі порушень у галузі публічно-правових відносин і чи так усе однозначно в судовій практиці?

Що є ефективним засобом?

Насамперед звернімо увагу на те, що гарантоване ст.55 Конституції право на захист можливе лише в разі порушень. Тому логічною вимогою є обґрунтування такого порушення. Отже, воно має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право — конкретизоване в законах. Аналогічну ідею закріплено в ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини не раз наголошував на необхідності ефективного захисту. Наприклад, у п.75 рішення від 5.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади.

Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003

№3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Науковці визначають способи захисту права як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб’єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.

Способи захисту

Зміст адміністративної юстиції — ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах. Водночас відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем шляху захисту способам, визначеним у законодавстві, установлюються при розгляді справи по суті та є підставами для відмови в задоволенні позову. Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен установити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту, що залежить як від змісту суб᾽єктивного права, по захист якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень

порушені її права, свободи або законні інтереси, вона має право звернутися до суду та просити про їх захист у спосіб, передбачений у ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, спираючись на ч.2 ст.245 КАС.

Водночас у чч.3—5 ст.245 КАС установлено спеціальні способи захисту порушених прав, які застосовуються за наявності певних обставин, індивідуально в кожному окремому випадку. Зокрема, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень учинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, по захист яких він звернувся до суду.

Крім того, суд може зобов’язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконано всі умови, визначені в законі, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, із урахуванням правової оцінки, даної судом у рішенні.

Якщо нормативно-правовий акт визнано протиправним і нечинним повністю або в окремій частині та при цьому виявлене недостатнє правове врегулювання відповідних публічно-правових відносин, що може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень прийняти новий акт.

Обираючи між загальними (передбаченими законодавством) або спеціальними способами захисту, адмінсудам необхідно не допустити зловживання правом на захист і порушення прав відповідачів, багаторазове порушення

справ за тими самими по суті, але формально відмінними вимогами, а також не ускладнити виконання рішень. Тобто, установивши факт порушення права заявника, суд має захистити його право. Водночас слід не допускати хаосу в правозастосуванні.

З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв’язок між правопорушенням і способом захисту. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням — визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе. При цьому покарання винної особи не входить до мети захисту права в публічно-правових відносинах, а тому не належить до складу способу захисту.

Нова редакція закону «Про публічні закупівлі» передбачає перехід від тендерного комітету до одноособовості, упровадження нових електронних інструментів та нової процедури. Також установлені нові штрафи для керівників замовників та збільшені санкції за порушення законодавства.

Нові інструменти та вимоги

Закон «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» від 29.08.2019 вступає в дію 19.04.2020. Він містить кардинальні зміни.

Так, у ст.11 розд.3 зазначено, що відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі є уповноважена особа, яка планує закупівлі, формує річний план в електронній системі закупівель, здійснює вибір процедури та проводить закупівлі, зберігає документацію. У разі утворення робочої групи уповноважена особа очолює її та організовує її роботу, а рішення робочої групи має лише дорадчий характер.

Тобто відповідальність із тендерних комітетів переноситься на уповноважених осіб. Вони повинні мати необхідний рівень знань у галузі публічних закупівель і підтвердити його,

склавши тест. Але до кінця 2021 року згідно із цим законом триватиме перехідний період: закупівлі можуть проводити й тендерні комітети.

Ще одна новація — інструменти для підвищення ефективності закупівель: електронні каталоги, які працюють за принципом онлайн-магазину. Постачальники розміщують там свої товари, а державні замовники вибирають із наявних і купують, що значно спрощує процес закупівлі для бюджетної установи.

Стає обов’язковим використання електронної системи ProZorro для державних закупівель вартістю від 50 тис. грн. Тобто поріг безтендерних закупівель знижено в 4 рази. Крім того, звітувати в системі ProZorro потрібно буде за всі закупівлі (навіть на 1 коп.).

Змінено й підстави для відмови в участі в процедурі закупівлі. Зокрема, відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі в переговорній процедурі можливо за таких умов:

учасник має заборгованість зі сплати податків і зборів, тобто обов’язкових платежів. Винятком є ситуація, коли учасник ужив заходів щодо розстрочення й відстрочення такої заборгованості в порядку та на умовах, визначених законодавством країни реєстрації такого учасника;

замовник мав негативний досвід співпраці з учасником протягом останніх трьох років.

У ст.17 зазначено, що замовник не вимагає документального підтвердження публічної інформації, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із законом «Про доступ до публічної інформації» та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, або публічної інформації, що є доступною в електронній системі закупівель.

Учасник, який переміг у тендері, матиме 24 год. на виправлення незначних помилок у тендерній пропозиції, що дозволить продавцю не втратити тендер, а держзамовнику забезпечить збереження найбільш економічно вигідної пропозиції.

У ст.33 збільшено строк укладання договору — до 60 днів.

Уведенню нової процедури торгів з обмеженою відповідальністю для тендерів складних предметів закупівель присвячено розд.6 закону, де детально описано умови застосування, етапи проведення та кваліфікаційний відбір учасників.

Санкції для керівника

Також унесено зміни до ст.164¹⁴ Кодексу про адміністративні правопорушення, зокрема передбачено низку стягнень. Так, штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян накладається на службових (посадових) та уповноважену особу замовника в разі:

порушення порядку визначення предмета закупівлі;

несвоєчасного надання або ненадання роз’яснень щодо змісту тендерної документації;

перевищення межі розміру забезпечення тендерної пропозиції згідно із законом;

неоприлюднення або порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі;

ненадання інформації, документів у випадках, передбачених законом;

порушення строків розгляду тендерної пропозиції;

невідповідності тендерної документації вимогам законодавства.

У випадку повторного правопорушення протягом року штраф зросте до 200 н.м.д.г.

Також штраф у розмірі від 2000 до 10000 н.м.д.г. накладатиметься на керівника замовника за укладання договорів купівлі товарів, надання послуг до/без проведення процедур закупівель.

Крім того, передбачена відповідальність за невиконання рішення Антимонопольного комітету, який є органом оскарження, у вигляді накладення штрафу на керівника замовника в розмірі від 2000 до 5000 н.м.д.г.

Для того щоб вчасно і в повному обсязі отримати матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, дуже важливо правильно оформити листок непрацездатності (лікарняний листок).

Правила заповнення листка непрацездатності роз’яснили у Сьомому апеляційному адміністративному суді, передає «Закон і Бізнес».

Лікарняний заповнюється закладом охорони здоров’я, але перед тим як забрати його з медустанови, варто самостійно перевірити усі внесені дані.

Обов’язково на лицьовій частині листка непрацездатності має бути:

– підкреслене слово «первинний» або «продовження», у разі продовження зазначається номер попереднього лікарняного листка;

– повністю вказана назва та місцезнаходження закладу охорони здоров’я, що підтверджується штампом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності»;

– вказана дата видачі лікарняного (цифрою вказується число, після чого літерами – назва місяця, цифрою зазначається рік);

– прізвище, ім’я та по батькові непрацездатного вказуються повністю, число повних років – цифрами, стать підкреслюється;

– повністю вказується місце роботи, назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації;

– відкриття та закриття періоду

непрацездатності засвідчується підписом та печаткою лікаря;

– у графі «Стати до роботи» вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності». У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється «Продовжує хворіти» та зазначається номер нового ЛН.

Помарки й виправлення у лікарняному не допускаються. Виправлення помилки потрібно підтвердити записом «Виправленому вірити», підписом лікаря та печаткою «Для листків непрацездатності». На бланку дозволяється не більше як два виправлення. Якщо тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, лікарняний листок видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров ҆я.

Виданий у встановленому порядку й правильно заповнений лікарняний листок може бути підставою для призначення допомоги у випадку тимчасової непрацездатності.