“Якщо ви учасник судового процесу, то неодмінно отримаєте рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду поштою. Для цього не потрібно подавати жодних заяв чи клопотань. Як тільки судове рішення буде виготовлено, його автоматично направлять на вашу поштову адресу. Але якщо ви не були учасником справи, але певне судове рішення стосується ваших прав, свобод чи інтересів, то ознайомитись із ним ви можете, попередньо надіславши до Сьомого апеляційного адміністративного суду письмову заяву з проханням отримати копію відповідного судового рішення особисто в приміщенні суду або ж направити її на вашу поштову чи електронну адресу”, – йдеться у повідомленні.

Зокрема, аналогічну заяву можуть направляти до суду й учасники справи, якщо бажають  повторно отримати копію судового рішення. При цьому варто пам’ятати, що як учасникам справи, так і особам, які не брали участі у розгляді справи, але чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, за видачу копії судового рішення необхідно буде сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”.

Ну і, звісно, найпростіший і найзручніший спосіб ознайомитись із судовим рішенням – це знайти його у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР). Інформація з ЄДРСР є у вільному доступі, тож ознайомитись із текстами судових рішень можуть не лише учасники справ і особи, чиїх прав, свобод та інтересів стосується судове рішення, а й абсолютно всі зацікавлені громадяни.

Як потрапляють судові рішення до ЄДРСР та як з ними ознайомитись

Як зазначається, судове рішення формують в автоматизованій системі документообігу суду, і одразу ж судді, що входять до складу колегії, підписують його своїми електронними цифровими підписами. Далі через автоматизовану систему документообігу суду судове рішення автоматично надсилається до ЄДРСР для його подальшого оприлюднення.

Але це зовсім не означає, що судове рішення миттєво з’являється у вільному доступі реєстру. Річ у тім, що будь-яке судове рішення містить персональні дані учасників судового процесу та інші відомості, які не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства. Таким чином, перед оприлюдненням усі судові рішення підлягають знеособленню даних.

Обов’язок знеособлення даних у текстах судових рішень покладено на адміністратора ЄДРСР. Оскільки до реєстру з усіх судів України щодня потрапляє велика кількість судових рішень, то усі їх неможливо обробити й знеособити миттєво. Цей процес відбувається протягом 3-х робочих днів з дня реєстрації рішень у ЄДРСР у порядку черговості їхнього надходження.

Таким чином, судове рішення потрапляє до ЄДРСР у день його підписання, однак з’являється у вільному доступі лише після знеособлення. Тож якщо ви впевнені, що рішення у вашій справі вже прийнято, але так і не можете знайти його в реєстрі, панікувати не варто. Просто пам’ятайте, що воно може перебувати на стадії знеособлення.

Щоб знайти потрібне судове рішення у ЄДРСР, потрібно зайти на офіційний вебпортал “Судова влада України”, перейти в меню вкладки “Реєстри та системи” і обрати Єдиний державний реєстр судових рішень. Перед вами з’явиться форма з варіантами пошуку судового рішення. Вам потрібно внести відомі вам дані, що стосуються судового рішення, та натиснути “Пошук”. Після цього перед вами з’явиться потрібний документ.

Ще однією перевагою ознайомлення з судовими рішеннями у ЄДРСР є те, що ви абсолютно безкоштовно можете не лише шукати й переглядати судові рішення, а й копіювати та роздрукувати повні тексти судових рішень або їхні частини.

“Яким чином ознайомитись із судовим рішенням – вирішувати вам. Якщо ви учасник справи – обирайте найзручніший для вас спосіб. Якщо ж ви юрист-практик, науковець, журналіст, громадський діяч чи просто цікавитесь усіма чи окремими категоріями судових рішень, тоді Єдиний державний реєстр судових рішень стане вам у пригоді. Адже завдяки ЄДРСР ви можете не просто ознайомитись з конкретним судовим рішенням, а й шукати та вивчати судову практику, аналізувати й порівнювати рішення різних судів в аналогічних справах, брати їх за основу досліджень чи використовувати їх як матеріал для публікацій у ЗМІ тощо”, – підсумували у суді.

Джерело:

Юридична газета

25 жовтня 2020 року відбудуться перші вибори депутатів районних рад нових районів, і вперше народне волевиявлення відбуватиметься вже за новим виборчим законодавством.

Про це повідомляє прес-служба 7ААС.

У контексті цього питання перед державою постали серйозні виклики, зокрема дотримання карантинних заходів під час виборів, забезпечення інклюзивності виборів, запобігання кібервтручанням у виборчий процес, гласність, звітність органів влади перед суспільством та міжнародними організаціями.

Як зазначається, Виборчий кодекс України набув чинності 1 січня 2020 року. Значним досягненням цього документа є закріплення правових норм, які регулюють використання у виборчому процесі електронних сервісів та інноваційних технологій. Так, у ст. 18 Виборчого кодексу України передбачено можливість голосування на дільниці за допомогою комп’ютера (машинне голосування) та підрахунку голосів за допомогою електронних систем.

“Щоправда, рішення про проведення експерименту з використанням інноваційних технологій ухвалює Центральна виборча комісія на окремих дільницях з дотриманням всіх вимог та процедур для відповідних виборів та голосування виборців у спосіб та в порядку, визначеному цим Кодексом”, – зазначили у 7ААС.

При цьому результати таких експериментів чи пілотних проєктів будуть використані для надання пропозицій щодо вдосконалення законодавства щодо впровадження інноваційних технологій, технічних та програмних засобів під час організації та проведення виборів. Водночас такі результати не можуть бути використані для встановлення підсумків голосування чи результатів виборів, оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів виборчого процесу.

Важливо й те, що ніхто з виборців не може бути примушений до участі в експерименті або пілотному проєкті з використанням інноваційних технологій.

Зокрема, з метою забезпечення електронної доступності, що особливо актуально під час карантину, усі рішення виборчої комісії, згідно зі статтею 23 цього Кодексу, мають бути невідкладно на її офіційному веб-сайті із забезпеченням можливості перегляду, копіювання та роздрукування інформації.

Ще однією важливою новацією виборчого законодавства є можливість змінити місце голосування через інтернет. Таким чином, виборці, які мешкають не за адресою реєстрації (зокрема внутрішньо переміщені особи ), мають змогу змінити виборчу адресу без відвідування органу ведення Державного реєстру виборців. Це значно спрощує доступ до виборів особам з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров’я, людям поважного віку.

Також у Виборчому кодексі України зазначено, що всі приміщення для голосування мають бути архітектурно доступними, щоб забезпечити  безперешкодний доступ для маломобільних груп населення.

Новим Виборчим кодексом також передбачено право виборця оскаржити до відповідної виборчої комісії рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів оскарження, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують особисто його виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії, на здійснення спостереження, на присутність на засіданні виборчої комісії, під час проведення голосування, незабезпечення встановлених цим Кодексом умов для голосування виборців з порушенням здоров’я.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом, процесом референдуму, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апеляційні скарги на рішення у справах виборчої категорії подаються згідно зі статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок оскарження рішень за наслідками розгляду справ, пов’язаних з виборчим процесом чи референдумом, закріплений у статті 278 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення за наслідками розгляду справ, можуть бути подані у дводенний строк з дня їхнього проголошення, а на судові рішення, ухвалені до дня голосування, не пізніше як за чотири години до дня голосування. Апеляційна скарга на судове рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування.

У справах, пов’язаних з виборчим процесом чи референдумом суд проголошує повне судове рішення, а його копії невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Судове рішення у таких справах набирає законної сили з моменту проголошення судом апеляційної інстанції і не може бути оскаржене. Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду не може повертати таку справу на новий розгляд (частина друга, третя статті 272 КАС України).

Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів оскаржуються до Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції в такому разі є Велика палата Верховного Суду, яка переглядає в апеляційному порядку судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.

Офіційно виборча кампанія починається з 5 вересня 2020 року. У зв’язку з цим у Сьомому апеляційному адміністративному суді буде встановлено особливий режим роботи з метою забезпечення своєчасного та оперативного розгляду спорів виборчої категорії. Усю інформацію про надходження виборчих справ, розгляд та рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах, пов’язаних з виборчим процесом, буде оприлюднено на офіційному вебсайті.

Джерело:

Юридична газета

Наявність судимості у позивача за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який призначено покарання у вигляді штрафу не є беззаперечною підставою вважати, що дії особи становлять загрозу національній безпеці України і громадському порядку в Україні.

Про це повідомляє прес-служба 7ААС.

Обставини справи:

Зазначається, що 30 травня 2019 року Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області скасувало дозвіл на імміграцію в Україну, виданий позивачу 23 травня 2016 року, та посвідку на постійне місце проживання від 31.05.2016.

З матеріалів справи встановлено, що 1 квітня 2016 року після спливу дворічного терміну перебування у шлюбі та маючи доньку чоловік звернувся до Управління ДМС України в Чернівецькій області із заявою та необхідними документами про надання йому дозволу на імміграцію в Україні на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України “Про імміграцію”. 23 травня 2016 року позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну, документований посвідкою на постійне місце проживання від 31 травня 2016 року.

Проте 24 травня 2019 року Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області ініціювало перед Управлінням ДМС України у Чернівецькій області питання про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Азербайджан, посилаючись на частину першу статті 12 Закону України “Про імміграцію” та враховуючи, що дії особи становлять загрозу громадському порядку в Україні.

Зокрема, скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджану відбулось у зв`язку з тим, що іноземцем при отриманні такого документа було свідомо надано неправдиві відомості щодо себе. Зокрема, рішенням  Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30.11.2016 у справі №727/9032/16-к особу було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 ККУ, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн. 00 коп.) за факт використання паспорта, у якому містяться відбитки штампу “Зернове 049” від 10.08.2012 та “Зернове 054” від 09.08.2012, які є підробленими.

Цими відбитками підтверджувався виїзд позивача за межі території України, який чоловік здійснював не рідше одного разу на 90 днів, тим самим здобуваючи собі нове право на перебування в Україні до 90 днів.

Не погодившись з таким рішенням міграційної служби чоловік звернувся до суду з позовом та просив його скасувати.

Так, адміністративні суди всіх інстанцій скасували спірне рішення відповідача як непропорційне, що прийняте без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Крім того, скасування дозволу на імміграцію спричинить розлучення позивача з дитиною.

Судами встановлено лише факт підробки певних відомостей в паспорті громадянина Азербайджану, але не встановлено факту використання позивачем підробленого паспорта як документа в цілому.

Водночас, суди правильно зазначили, що за змістом пункту 2 частини першої статті 12 Закону “Про імміграцію” судимість, здобута на підставі кримінального законодавства України, може бути підставою для скасування дозволу лише у разі засудження іммігранта в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року.

Враховуючи те, що подані позивачем документи для отримання дозволу на імміграцію відповідали дійсності, зокрема паспорт громадянина Азербайджану виданий уповноваженим на те органом та документував особу позивача, суди дійшли правильного висновку, що його не можна вважати підробленим документом в розумінні Закону. Крім того, свідоцтво про шлюб посвідчувало справжній, а не фіктивний шлюб, інші подані документи також відповідали критеріям достовірності.

Повний текст рішень можна знайти за посиланням справа №824/875/19-а.

Джерело:

Юридична газета

Колегія суддів 7ААС частково задоволила апеляційну скаргу особи з інвалідністю, в частині скасування рішення МСЕК, яким особа на півроку була позбавлена статусу інваліда ІІІ групи.

Суть справи

Рішенням Вінницької міжрайонної МСЕК від 05.06.2015 року громадянину було встановлено інвалідність ІІІ групи від загального захворювання терміном на 1 рік. Після медичних обстежень, проведених за період 2015 – 2017 років, ІІІ група інвалідності від загального захворювання щоразу пролонговувалась, із врахуванням необхідності активного відновного лікування та реабілітації. Проте рішенням МСЕК № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 17.12.2018 року за наслідками повторного огляду особі було відмовлено у визнанні інвалідом ІІІ групи. Після неодноразових звернень особи до закладів охорони здоров’я у вересні 2019 року МСЕК № 1 їй було видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 366332 про встановлення ІІІ групи інвалідності з 15.04.2019 року до 01.05.2020 року.

Громадянин звернувся до суду із позовом до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи  про скасування рішення Вінницької обласної МСЕК № 2 від 17.12.2018 року щодо відмови у визнанні інвалідом ІІІ групи та зобов`язання відповідача  винести рішення стосовно надання йому статусу інваліда ІІІ групи безстроково. У обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на те, що стан його здоров`я не покращився та залишався без динаміки протягом п`яти років, що є підставою для визнання його інвалідом безстроково, а також на те, що у 2019 році за таких же обставин йому було знову встановлено ІІІ групу інвалідності.

Рішення судів

Вінницький окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Натомість Сьомий апеляційний адміністративний суд частково задоволив апеляційну скаргу громадянина, зокрема у частині скасування оскаржуваного рішення Вінницької обласної МСЕК № 2 від 17.12.2018 року  щодо відмови у визнанні інвалідом ІІІ групи, однак у частині вимог щодо надання статусу інваліда ІІІ групи безстроково – відмовив, погодившись із позицією суду першої інстанції про те, що визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Із позицією суду можна буде ознайомитись у ЄДРСР за номером справи (120/4010/19-а), після виготовлення повного тексту рішення суду.

Джерело:

Юридична газета

Строк подачі позовної заяви щодо оскарження рішень (постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, обчислюється з дня фактичного вручення такого рішення (постанови) особі.

Обставини справи

01.10.2019 р. в автоматичному режимі було зафіксовано порушення у сфері забезпечення дорожнього руху. Порушник відмовився від одержання постанови про накладення адміністративного стягнення на місці і отримав таку постанову 11.10.2019 р. шляхом поштового вручення. 16.10.2019 р. він звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, надіславши позовну заяву до суду через поштове відділення.

Проте Управління патрульної поліції вважало, що днем вручення позивачу постанови є день її винесення та відмови в її отриманні, а саме 01.10.2019 р. Тобто при зверненні особа порушила 10-денний строк для оскарження постанови.

Позиція адміністративних судів

Суд першої інстанції залишив позов без розгляду, оскільки вважав, що обчислення строку на оскарження постанови розпочалось саме з дати її винесення – з 01.10.2019 р. З копії оскаржуваної постанови, суд встановив, що позивач відмовився від її отримання.

7ААС скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду адміністративного позову. Апеляційний суд зазначив, що строк для оскарження постанови  повинен обчислюватися з моменту вручення або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про вручення. При цьому апеляційний суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що позивач був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови в момент її винесення, хоч і відмовився її отримати, оскільки норми законодавства не пов`язують право позивача на звернення до суду про оскарження відповідної постанови саме з моментом її проголошення.

Норми ст. 289 КУпАП і ч. 2 ст. 291 КУпАП свідчать, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Аналогічна правова норма закріплена також у ч. 2 ст. 286 КАС України, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскільки справа стосувалася залишення без розгляду позовної заяви, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду було оскаржено до Верховного Суду. Касаційний адміністративний суд у складі ВС, розглянувши справу, погодився з позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішень можна знайти за посиланням (справа №686/28291/19).

Джерело: Юридична газета

Відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі” (далі – Закон), договір про закупівлю – це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю повинен бути укладеним відповідно до  норм  Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є:

– Умови про предмет договору (ч. 1 ст. 638 ЦКУ);

– Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їхньої якості (ч. 3 статті 180 ГКУ);

– Ціна договору (згідно з ч. 3 статті 180 ГКУ);

– Строк дії договору (згідно з ч. 3 статті 180 ГКУ). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору;

– Умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦКУ).

Інколи виникає потреба змінити істотні умови договору про закупівлю після його укладення. Стаття 651 ЦКУ дає право це зробити:

– за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

– на вимогу однієї зі сторін в окремих випадках.

Однак не варто забувати про переваги норм спеціального закону – Закону України “Про публічні закупівлі”.

Норми Закону України “Про публічні закупівлі” є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель. Їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Таким чином, істотні умови договору про закупівлю, зобов’язання за якими ще не виконані в повному обсязі, можна змінити лише  у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону, а саме:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, – не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов’язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), зокрема й у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв’язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування – пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв’язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Джерело:

Юридична газета

Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) –  це державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів реєстру та їхніх образів.

ЄДРСР забезпечує широкий доступ громадян до судових рішень, що є важливою умовою для підвищення довіри до судів України, а також дієвою формою громадського контролю за законністю та обґрунтованістю судових рішень.

У період карантину ЄДРСР є оптимальним ресурсом для правників, адже не виходячи з дому можна ознайомитися з рішеннями та знайти судову практику для подальшого застосування її під час складання юридичних документів та визначення правильної правової позиції. Судові рішення та окремі думки суддів, внесені до ЄДРСР, громадяни можуть знайти у вільному доступі, переглянути, скопіювати та роздрукувати з дотриманням вимог Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (рішення Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18).

Алгоритм оприлюднення рішень суду у ЄДРСР урегульовано на законодавчому рівні, і він має певні особливості.

Процесуальний документ, ухвалений судом під час розгляду справи на будь-якій стадії судового провадження (ухвала, окрема ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ) і є судовим рішенням. У Законі України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005  № 3262- IV (далі – Закон) визначено основні принципи відкритості судових рішень та зазначено, що рішення суду оголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводиться у закритому судовому засіданні.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їхнього виготовлення й підписання. Однак необхідно зазначити, що, відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може  бути відкладено на строк не більше як десять днів, а якщо справу розглянуто у порядку спрощеного провадження – п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більше як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Згідно із Законом, суд загальної юрисдикції вносить до реєстру всі судові рішення й окремі думки суддів, викладені у письмовій формі. Усі судові рішення викладають письмово у паперовій і електронній формах. В електронній формі рішення формують з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням  про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписують електронним цифровим підписом судді (у разі колегіального розгляду – ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії). Відомості про набрання судовим рішенням законної сили (зокрема за результатами розгляду справи судом апеляційної чи касаційної інстанції) вносять до автоматизованої системи документообігу суду та надсилають до Реєстру засобами цієї системи відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Радою суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами).

Обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для її внесення до ЄДРСР шляхом формування та підписання  відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладено на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів з дня їхньої реєстрації в ЄДРСР обробляє адміністратор інформаційних ресурсів ЄДРСР, далі рішення автоматично знеособлюються і в порядку черговості публікуються для відкритого доступу.

Вчасність та правильність направлення рішень до ЄДРСР є важливим принципом у роботі Сьомого апеляційного адміністративного суду, адже це запорука відкритості та прозорості процесуальної діяльності судової установи.

Джерело:

Юридична газета

Останнім часом в Україні набуває поширення публічна демонстрація такої форми правового нігілізму, як прояв неповаги до суддів та суду зокрема. Це явище тягне за собою неможливість виконання судовою владою своїх функцій у повному обсязі, оскільки в ході посягань на авторитет судової влади майже нівелюється принцип всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи.

Про це повідомляє прес-служба суду, зазначає Судова влада України.

Як зазначається, до проявів неповаги належать, наприклад, порушення порядку під час проведення судового засідання, вчинення дій, які свідчать про очевидну зневагу до суду та встановлених у суді правил, невиконання сторонами розпоряджень головуючого, злісне ухилення від явки в суд осіб, без яких неможливий розгляд справи тощо.

Так, у випадку вчинення однієї із зазначених дій суд зобов’язаний ініціювати провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таке провадження має такі стадії:

• порушення справи про адміністративне правопорушення;
• розгляд справи про адміністративне правопорушення;
• виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративна відповідальність за прояв неповаги до суду передбачена ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду суд вирішує негайно, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.

Справу про адміністративне правопорушення розглядає суддя-доповідач зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП.

З моменту оголошення судом перерви в судовому розгляді справи для розгляду питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду судді переходять в площину адміністративного процесу, у зв’язку із чим суд повинен керуватися нормативними положеннями статей 276 – 285 КУпАП, які визначають загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення постанов щодо них.

Оскільки питання про притягнення до відповідальності за прояв неповаги до суду суд має вирішувати негайно після вчинення правопорушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення, то в таких справах рекомендовано долучати постанову у справі про адміністративне правопорушення до матеріалів справи (провадження), під час розгляду якої допущено прояв неповаги до суду.

Також на відміну від загального правила відповідно до якого копію постанови протягом трьох днів вручають або висилають особі, щодо якої її винесено, у площині розгляду провадження за статтею 185-3 КУпАП, копію постанови вручають одразу на місці вчинення правопорушення.

Зазначається, що сума ж штрафу, визначена судом за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП, має бути сплачена порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанову про накладення штрафу надсилають для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Також в постанові суду, крім розміру штрафу, накладеного на порушника, доцільно визначати також подвійний розмір суми штрафу для його подальшого примусового стягнення органами державної виконавчої служби.

“Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити, що в наш час актуальними є проблеми неповаги до суду проблеми правового нігілізму, стереотипного мислення  та правової неосвіченості нашого населення. Досі існують певні неузгодженості та недоліки в законодавстві України. Однак в процесі судових реформ, завдяки прозорості роботи судів та всіляких освітніх програм вказані явища поступово нівелюються”, – зазначили в прес-службі суду.

Джерело:

Юридична газета

Сьомий апеляційний адміністративний суд здійснює апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції в адміністративних справах Вінницької, Житомирської, Хмельницької та Чернівецької областей.

Справи до Сьомого апеляційного адміністративного суду надходять через службу доставки відділення поштового зв’язку або від кур’єра суду першої інстанції. Апеляційну скаргу ж, відповідно до ст. 297 КАС України, подають безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією КАС України.

Особи, які беруть учать у справі, мають можливість оскаржити судове рішення таким чином:

• особисто подати апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду;
• направити апеляційну скаргу поштою чи електронною поштою;
• направити апеляційну скаргу в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд».

При цьому подати документи через «Електронний суд» можна лише після попередньої реєстрації у цій підсистемі. Щоб зареєструватись, потрібно обов’язково мати власний електронний цифровий підпис, відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

«Коли справа надходить до Сьомого апеляційного адміністративного суду, вона передусім до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду. Працівники цього відділу обов’язково перевіряють справу на наявність додатків, вказаних у супровідному листі відповідного суду першої інстанції, здійснюють огляд стану справи (наявність томів, повноту підшивання матеріалів справи, наявність опису, відповідність змісту опису фактичній наявності документів, належність оформлення і засвідчення підписами та печатками опису справи).

У разі виявлення недоліків у формуванні судової справи, які не перешкоджають реєстрації, працівники відділу складають акт про стан справи та додають його до матеріалів справи. Про складання акта роблять відмітку в автоматизованій системі документообігу суду. У разі виявлення суттєвих недоліків у формуванні справи, які перешкоджають її реєстрації, адміністративну справу повертають на дооформлення», – зазначили у суді.

Апеляційну скаргу потрібно подавати в письмовій формі. В апеляційній скарзі потрібно вказати таке:

1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого подають скаргу;

2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса (за наявності);

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб) інших учасників справи, їхнє місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;

6) обґрунтування вимог особи, яка подає апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;

7) за потреби клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;

8) дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік матеріалів, що додаються.

Далі всі справи та апеляційні скарги, які оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (наказ ДСА України від 20.08.2019 №814), реєструють в автоматизованій системі документообігу суду в день їхнього надходження. Водночас працівники відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду формують електронну справу, тобто вносять матеріали справи в електронному форматі до автоматизованої системи документообігу суду, що дає можливість вивчати матеріали справи і судді, і його помічникові одночасно, тоді як паперовий варіант справи міститься у кімнаті для зберігання справ або у секретаря судового засідання на оформленні.

Після реєстрації справ в автоматизованій системі документообігу суду відбувається автоматизований розподіл, за наслідками система за принципом вірогідності обирає суддю, який здійснюватиме апеляційний перегляд справи.

Так, із метою зменшення обсягу паперового документообігу суду, економії часу працівників апарату суду працівники відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду в автоматизованій системі документообігу суду використовують Електронний журнал передач справ, у якому фіксують факт передачі справи судді Сьомого апеляційного адміністративного суду, а також передачу справи від одного працівника до іншого. За допомогою Електронного журналу можна легко встановити, у кого саме перебуває справа.

Після реєстрації та розподілу адміністративної справи її не пізніше наступного дня передають судді-доповідачу.

У випадку відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач здійснює підготовку адміністративної справи до апеляційного розгляду, що є важливою стадією адміністративного провадження, оскільки на цьому етапі судді-доповідачу необхідно з’ясувати зміст апеляційної скарги, обставини, якими апелянт обґрунтовує зміст апеляційної скарги, та інші обставини, які мають значення для розгляду апеляційної скарги.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалює судове рішення, яке можуть отримати особи, які беруть участь у справі. Після того, як апеляційний розгляд справи буде завершено, адміністративну справу у п’ятнадцятиденний строк повернуть до суду першої інстанції, який її розглядав. При цьому в автоматизованій систем документообігу суду проставляють відмітку, у якій зазначають вихідний номер та дату повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.

Кур’єрська служба Укрпошти забирає вихідну кореспонденцію Сьомого апеляційного адміністративного суду тричі на тиждень.

Джерело:

Юридична газета

З початку пандемії COVID-19 більшість людей перебуває на домашньому карантині, дотримується соціального дистанціювання та працює з дому. Раптова зупинка звичного життя та обмеження живого спілкування вивела важливість соціальних медіа на перший план.

Люди в усьому світі використовують соціальні мережі, щоб бути в курсі останніх подій, отримувати актуальні новини та залишатися на зв’язку. Але саме в моменти потрясінь ми усвідомлюємо, що потреба бути онлайн та знати, що відбувається, робить соціальні мережі актуальними як ніколи.

Однак такі інструменти комунікації – це не лише хороший спосіб бути у вирі подій, а й потужний засіб взаємодії державних органів з громадськістю. Для державних установ використовувати соціальні мережі — це швидше вимога часу, а не власне бажання, особливо у період пандемії.

Тож чому для державних установ надзвичайно важливо використовувати соціальні мережі як інструмент комунікації та які переваги вони мають?

1. Кризова комунікація

Карантинні заходи внесли корективи у роботу органів державної влади, зокрема й на рівні комунікаційної діяльності. Соціальні мережі стали чи не єдиним місцем для людей, де вони можуть якомога швидше отримати необхідну інформацію. На різноманітних платформах державні установи оперативно публікують актуальні новини, а аудиторія вчасно отримує інформацію з першоджерел, висловлює своє ставлення у коментарях та поширює цікаві пости.

Інформування людей про послуги, які надають державні установи, оприлюднення інструкцій про те, як реагувати на кризу та зміни, які відбуваються у законодавстві, – це хороший спосіб забезпечити якісний контент під час карантину.

2. Взаємодія з аудиторією

Соціальні мережі дозволяють користувачам, не виходячи з дому, швидко отримати відповіді на свої запитання. Такий формат комунікації забезпечує зворотний зв’язок з аудиторією. У фоловерів є можливість надіслати повідомлення та висловити власну думку щодо якості роботи, вказати на можливі недоліки або запропонувати ідеї щодо кращого обслуговування. Також читачі можуть залишати коментарі під дописами, показуючи так їхню значущість або ж виражаючи свої погляди.

Таким чином, соціальні мережі створюють платформу для культури прозорості у діяльності установи, спільного доступу та співпраці.

3. Інтерактивне навчання

Використання соціальних мереж дозволяє не лише бути в курсі новин, а й  допомагає покращити свої освітні досягнення. Так, державні установи можуть вести активну просвітницьку діяльність на онлайн-платформах та включатись у навчальний процес студентів і школярів, як це практикувалось раніше у звичному режимі.

Цифрові методи навчання також допомагають уберегтись від дезінформації. Зважаючи на те, як швидко чутки та різноманітні фейки розповсюджуються у соціальних мережах, офіційні акаунти та сторінки державних установ слугують слугують топовим джерелом для користувачів, які прагнуть перевірити факти, що викладені на інших ресурсах.

Отже, використання соціальних мереж дозволяє державним установам  розширити комунікативні канали зі своїми користувачами у віддаленому режимі і водночас вирішити кілька завдань, а саме:

− створити позитивний імідж, показати прозорість та відкритість роботи;

− налагодити пряму та своєчасну комунікацію із громадянами;

− розширити коло читачів інформації про діяльність державних установ.

Джерело:

Юридична газета