Tag: Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: У 7ААС з’явився телеграм-бот: як ним користуватися

November 27, 2019
Чат бот 7ААС регулярно покращується завдяки додатковим функціям.

Боти в Telegram — це спеціальні акаунти, створені для того, щоб автоматично обробляти й відправляти повідомлення. Користувачі можуть взаємодіяти з ботами за допомогою повідомлень, що відправляються через звичайні або групові чати.

Чат-бот 7ААС є ботом, який навчається і регулярно покращується завдяки додатковим функціям. Наразі чат-бот 7ААС може:

  • підтримувати живе спілкування з користувачем завдяки вбудованим кнопкам, а також за допомогою заготовлених сценаріїв відповідей на запитання користувача;
  • відправляти ексклюзивні стікери 7ААС з можливістю подальшого додавання їх у набори користувача;
  • отримувати інформацію про дату й час засідання;
  • отримувати копії рішення у справах в форматі pdf-документа;
  • нагадувати про засідання за день до нього.

Як скористатись чат-ботом 7ААС?

  1. Ввести у пошуковий рядок Telegram @7AAC_info_bot. Важливо, щоб усі букви назви були прописані латиницею.
  2. Натиснути на кнопку внизу чату з написом: «Запустити».
  3. Для підтримки живого спілкування з ботом можна натиснути одну з кнопок на клавіатурі, що з’явилася, з передбаченими системою відповідями на найчастіші запитання або ж написати своє запитання, використовуючи звичайну клавіатуру. Під час спілкування з ботом рекомендуємо чітко будувати питання, уникати омонімів і неоднозначних речень.

 Приклади правильних питань:

  • Який порядок подання апеляційної скарги?
  • Як зареєструвати юридичну особу в електронному суді?

 Приклади некоректних питань:

  • Що ти можеш мені розповісти?
  • Доброго дня, можна дізнатись, на коли призначила справа?

І ще кілька правил спілкування з ботом:

Пам’ятайте, ви спілкуєтеся з ботом, його не потрібно про щось просити, тому намагайтеся уникати конструкцій «Можна дізнатися», «Підкажи, будь ласка», «Не міг би ти допомогти».

Ваші запитання повинні бути поставлені українською мовою. Якщо бот не знає відповіді на запитання, він переадресує його оператору, а вам доведеться почекати відповіді.

Якщо вас не задовольняє відповідь бота, натисніть на кнопку під відповіддю на ваше запитання з відповідним написом, і його буде переадресовано операторові.

Для доступу до додаткових функцій, таких, як нагадування про слухання, отримання копій рішень і інформація про дату і час засідань, необхідно надати боту доступ до даних облікового запису. Для цього натисніть на кнопку вбудованої клавіатури бота з написом: «Додаткові можливості». У діалоговому вікні натисніть «Поділитися». У відповідь бот надішле повідомлення, під яким будуть розташовані дві кнопки. Важливий аспект роботи додаткових функцій: щоб мати до них доступ, номер телефону, з якого ви пишете боту, повинен відповідати номерові, зазначеному у матеріалах справи. Натиснувши кнопку під повідомленням, ви зможете отримати доступ до вибору додаткової функції, після чого потрібно натиснути на відповідну кнопку під повідомленням, і бот попросить вас ввести номер справи, яка вас цікавить.

Номер справи необхідно вводити одним повідомленням. У повідомленні не повинно бути нічого, крім номера справи, що цікавить вас. Уважно вводьте номер, з дотриманням знаків «/». Крапку в кінці ставити не потрібно.

Далі можливі кілька варіантів розвитку подій. Якщо ви хочете дізнатися дату і час засідання у справі, бот може:

  • надіслати повідомлення з інформацією про засідання, під яким буде кнопка «Нагадати мені про засідання». Натискаючи на неї, за 1 день до засідання вам прийде нагадування про час і місце слухання справи. Однак пам’ятайте, якщо ви заблокуєте бота, сповіщення про судове засідання вам не надійде;
  • надіслати повідомлення з інформацією про те, що наразі справу за вказаним номером знайти не вдалось (але це лише у випадку, якщо засідання у справі ще не призначено);
  • повідомити вас, що у справі зареєстровано інший номер.

Якщо ви хочете отримати копію рішення, то бот може:

  • надіслати повідомлення, під яким буде кнопка, натискаючи на яку, ви отримаєте рішення;
  • надіслати повідомлення з інформацією про те, що рішення у справі ще не з’явилось;
  • надіслати повідомлення з інформацією про те, що справи за введеним номером немає;
  • надіслати повідомлення з інформацією про те, що у справі зареєстровано інший номер.

Щоб додати ексклюзивний стікерпак 7ААС, потрібно натиснути на один з відправлених ботом стікерів і в діалоговому вікні натиснути «Додати стікери».

Рекомендуємо також раз на місяць проводити процедуру поновлення бота, щоб мати доступ до найсвіжіших функцій. Для цього необхідно натиснути на ім’я бота, і в меню вибрати «Зупинити і заблокувати бота». Після цього в обов’язковому порядку необхідно натиснути на кнопку «Запустити знову».

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Надання відпусток за минулі роки: що потрібно знати українцям

November 13, 2019
7ААС роз’яснив окремі особливості.
Надання відпусток за минулі роки: що потрібно знати українцям

Питання, пов’язане з відпусткою, турбує мало не кожного працівника, який після важкої продуктивної праці впродовж року мріє про законний відпочинок. Проте бувають випадки, коли з певних причин не вдається насолодитись бажаною відпусткою повною мірою. Доволі часто виникає потреба перенести відпустку на інший період або продовжити її в разі настання обставин, передбачених законодавством. Про це повідомляє прес-служба 7ААС.

Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

На багатьох підприємствах щороку кадровики стикаються з ситуацією, коли хтось із працівників не був у відпустці або використав лише її частину. Причини для цього можуть бути  різноманітні: це і завантаженість працівника роботою, якого не має змоги ніким замінити, і небажання самого працівника йти у відпустку тощо. Згідно з частиною п’ятою статті 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Це є порушенням законодавства про працю, проте, виходячи з різних життєвих ситуацій, таке явище є, і з цим потрібно боротись, щоб уникнути подібного порушення в майбутньому.

Тому попри те, що законодавством передбачена, щорічна відпустка, на практиці це правило не завжди діє, тож в окремих працівників накопичуються відпустки за два, три або й більше років.

З’ясуймо, яким чином можна «позбутись» відпусток за минулі роки в межах чинного законодавства.

Насамперед хочеться зауважити, що законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник може втратити право на використання щорічної відпустки за минулі робочі роки. Немає також заборони надавати в майбутньому щорічну відпустку, невикористану в поточному році. Це означає, що відпустки, не використані в минулих роках, не «зникають». Тому за наявності невикористаних відпусток, спочатку надають їх, а вже потім — дні відпустки за поточний робочий рік (лист Мінсоцполітики від 24.12.2013 № 152/13/82-13).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України “Про відпустки” забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Згідно зі ст. 10 згаданого вище Закону загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

Окрім цього, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні основні та додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами.

Зазначене обмеження стосується тривалості щорічних відпусток за відпрацьований робочий рік, а тому у разі надання щорічних відпусток за декілька попередніх років це обмеження не застосовується. Тому, наприклад, якщо працівник побажає використати декілька відпусток поспіль, невикористаних у минулих роках, у роботодавця немає причин йому в цьому відмовити. Роботодавець може обмежити їхню тривалість лише у зв’язку з тим, що відсутність працівника протягом такого часу може негативно вплинути на робочий процес. При цьому у працівника залишається право на використання відпустки і за поточний робочий рік, оскільки чинне законодавство не мiстить заборони на використання працiвником щорiчної вiдпустки за поточний рік, якщо він не використав відпустки за попереднi роки.

Законом передбачено, що роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, які надаються працівникам, тобто стосовно працівника має бути відображена інформація про кількість належних йому днів відпустки за певний робочий рік, а також про їхнє фактичне використання. Таку інформацію, зазвичай, відображають в особовій картці працівника №П-2 або №П-2ДС. Але відслідковувати надання відпусток за допомогою особових карток важко та незручно, тому для полегшення роботи працівників кадрової служби, а також для правильного обліку відпусток на підприємстві краще вести Журнал обліку відпусток, (хоча його ведення не є обов’язковим).

Усі невикористані відпустки мають бути внесені до графіка відпусток на поточний рік. Тобто у зазначеному графіку щодо кожного працівника має бути інформація про відпустки як за поточний рік, так і за минулі робочі роки. За наявності заборгованості щодо відпусток за минулі роки графік дасть змогу спланувати надання належних працівникам відпусток. Якщо ж сталось так, що відпустки, не отримані за минулі роки, не включені до графіку відпусток, то це не означає, що працівник не має права їх взяти, невикористані відпустки можуть бути надані за заявою працівника.

Порядок надання відпусток за минулі роки такий же, як і для поточних відпусток. Звертаємо увагу на те, що для відпусток за минулі роки існує правило поділу на частини, встановлене частиною першою ст. 12 Закону України «Про відпустки». Тобто основна безперервна частина щорічної відпустки за кожний робочий рік має становити не менше 14 календарних днів.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки» передбачено заміну частини щорічної відпустки грошовою компенсацією за бажанням працівника. Разом з цим тривалість наданої працівнику щорічної та додаткових відпусток не має бути меншою ніж 24 календарні дні. Тому компенсація можлива лише в межах робочого року та після його закінчення за умови, якщо працівник використав 24 календарні дні щорічної основної та додаткових відпусток за цей робочий рік. Якщо ж у працівника є невикористані щорічні основні відпустки тривалістю 24 календарні дні кожна, то компенсації він отримати не зможе. Така вимога пов’язана з тим, що відпустка надається працівнику насамперед для відпочинку та зміцнення здоров’я, тому закон і забороняє роботодавцю компенсувати грошима ненаданий відпочинок. Також звертаємо увагу, що окремій категорії працівників, а саме особам віком до 18 років, заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Проте накопичувати, а потім використовувати або отримувати компенсацію можна тільки за щорічні відпустки, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», та додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до ст. 19 зазначеного вище закону. До таких відпусток  належать: щорічна основна відпустка; щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці; інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством; додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А групи І.

Якщо працівник звільняється і має невикористані відпустки за минулі роки чи поточний рік, але не хоче їх брати, підприємство виплачує йому грошову компенсацію за всі дні цих відпусток. Незалежно від того, за який рік надається відпустка, для обчислення відпускних враховується середній заробіток працівника за останні 12 календарних місяців. Сума компенсації обчислюється як добуток середньоденного заробітку та кількості календарних днів невикористаних відпусток. Зверніть увагу, що додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається не за робочий, а за календарний рік. Тому у разі звільнення працівника на початку або в середині року йому виплачується компенсація за таку відпустку повної тривалості.

І на завершення у 7ААС порадили роботодавцям періодично робити ревізію відпусток працівників, і у разі виявлення заборгованості перед працівниками вживати заходів щодо їхнього зменшення. Це можливо лише шляхом надання залишку таких відпусток. Таким чином, ви страхуватимете себе від відповідальності за порушення законодавства.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Як швидко отримати копію судового рішення: 7ААС пояснив

October 18, 2019
7ААС навів хронометраж традиційного отримання судового рішення та його новаційного варіанту.
Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що копію судового рішення можна отримати онлайн. Про це йдеться у повідомленні 7ААС у Facebook.

«Шановні відвідувачі, якщо вам необхідно отримати копію судового рішення, 7ААС пропонує вам альтернативний варіант замовлення послуги онлайн.

До вашої уваги хронометраж традиційного отримання судового рішення та його новаційний варіант», — зазначили у 7ААС.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Листок непрацездатності: що потрібно знати українцям

October 15, 2019
Працівник, що захворів, має підтвердити свою відсутність на роботі.
Листок непрацездатності: що потрібно знати українцям
Починається сезон холодів. Зі зниженням температури повітря збільшується кількість захворювань, а отже — і кількість листків непрацездатності, які видають працівникам установ, підприємств, організацій. Адже свою відсутність на робочому місці ми маємо підтвердити документом, яким і є листок непрацездатності.

Заповнюється листок непрацездатності закладом охорони здоров’я, але щоб не було проблем з його оплатою, він повинен бути заповнений правильно. Працівник перед тим, як забирати листок непрацездатності з медичної установи, повинен самостійно перевірити усі дані, внесені до нього. Про це повідомляє Сьомий апеляційний адміністративний суд.

Обов’язково на лицьовій частині листка непрацездатності (далі — ЛН) повинно бути:

1. Підкреслено слово «первинний» або «продовження», у разі продовження зазначається номер попереднього ЛН.

2. Назва та місцезнаходження закладу охорони здоров’я (повністю), що підтверджується штампом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності».

3. Дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами — назва місяця, цифрою зазначається рік).

4. Прізвище, ім’я  та по батькові непрацездатного вказуються повністю, число повних років цифрами, стать підкреслюється.

5. Місце роботи, назва і місцезнаходження підприємства,установи, організації (повністю).

6. Відкриття та закриття періоду непрацездатності засвідчується підписом та печаткою лікаря.

7. У графі «Стати до роботи» вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності». У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється «Продовжує хворіти» та зазначається номер нового ЛН.

Помарки й виправлення не допускаються у ЛН, у разі виявлення помилки в тексті здійснюється виправлення тексту, що підтверджується записом «Виправленому вірити», підписом лікаря та печаткою «Для листків непрацездатності». На бланку ЛН дозволяється не більше двох виправлень. Якщо тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, ЛН видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров ҆ я.

Підставою для призначення  допомоги у випадку тимчасової непрацездатності може бути виданий у встановленому порядку й правильно заповнений  листок непрацездатності.

Тому, щоб претендувати і вчасно отримати матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потрібно самостійно перевіряти правильність виданих листків непрацездатності.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС мають право на зниження пенсійного віку

September 26, 2019
Посвідчення ліквідатора надає особі право на користування пільгами та право на зниження пенсійного віку.
Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС мають право на зниження пенсійного віку

Якщо безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджена належними та допустимими доказами, то особа має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, громадянин звернувся до суду з позовом до Коростишівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання призначити та здійснити нарахування пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на наявність усіх необхідних умов для призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції виходив з правомірності рішення пенсійного органу, з урахуванням того, що позивачем не надано документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, які підтверджують період роботи його протягом 14 днів у зоні відчуження в 1987 році, а тому дії відповідача по відмові у призначенні позивачу пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є правомірними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду не погоджується і вважає, що вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Як встановила колегія суддів, позивач, будучи військовозобов’язаним, у 1986-1987 роках був призваний на учбові збори і проходив їх, що підтверджено витягом з військового квитка та архівною довідкою МО України.

За даними військового квитка, громадянин у період з 30.06. по 28.09.1987 року отримав опромінення 8,650 бер., беручи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також військовий квиток містить відмітку про вручення позивачеві посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 09.07.1991 року.

За висновком суду апеляційної інстанції, військовий квиток є первинним документом для підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також у матеріалах справи наявна копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році (категорії 2), яке видано позивачу у встановленому законом порядку.

На момент розгляду справи всі наведені  документи є дійсними, ніким не оскаржені та не скасовані і підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII особам, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році від 10 до 14 календарних днів, вік виходу на пенсію зменшується на 5 років.

За наведених  обставин, суд апеляційної інстанції  дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки він має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а його безпосередня участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджена належними та допустимими доказами.

Оскільки статус позивача визначено, він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, що підтверджено посвідченням, яке дає йому право на користування пільгами, встановленими  Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема і щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Презентували відновлену будівлю Сьомого апеляційного адміністративного суду

July 12, 2019
 

У середу, 10 липня, відбулася урочиста офіційна презентація оновленої пам’ятки архітектури місцевого значення готелю «Савой», а нині — будівлі Сьомого апеляційного адміністративного суду. Про це повідомляє офіційний сайт ВРП.

До урочистостей долучився член Вищої ради правосуддя Олег Прудивус.

Презентували відновлену будівлю Сьомого апеляційного адміністративного судуВідкрив захід очільник Сьомого апеляційного адміністративного суду Віталій Кузьмишин, який зазначив: «Масштаби проведеної роботи, звичайно, вражають, але нам вдалось не лише повернути архітектурну окрасу нашого міста, а й побудувати правовладну установу європейського зразка.

Презентація будівлі відбувається днів адміністративної юстиції, і цей час обрано не випадково, адже саме у цих стінах сторіччя тому тогочасним міністром юстиції Дмитром Марковичем було започатковано адміністративну юстицію».

З вітальним словом до присутніх звернулася голова Верховного Суду Валентина Данішевська, яка звернула увагу на високий рівень державної установи та наголосила, що Сьомий апеляційний адміністративний суд здійснює потужну роботу із запровадження інновацій, які у майбутньому оптимізують роботу усіх судів України.

Привітав усіх із цією визначною подією й очільник Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, який згадав історію утвердження адмінюстиції на Вінниччині та відзначив позитивні здобутки.

Також з вітальними словами звернулися голова Державної судової адміністрації України Зеновій Холоднюк, колишній очільник Вищого адміністративного суду України, та суддя Конституційного Суду України у відставці Олександр Пасенюк та представники місцевої влади.

Під час презентації виступили фахові історики: директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен та ієрей Вінницької єпархії Української православної церкви Назарій Давидовський, які відіграли особливу роль у процесі відбудови будівлі, допомагаючи повернути автентичність споруді.

Представники колективу Сьомого апеляційного адміністративного суду зазначили, що довгий шлях відбудови та реставрації увінчано успіхом: велична споруда із визначною історією і не менш захопливою сучасністю знову посіла чільне місце на центральній вулиці міста.

Будівля Сьомого апеляційного адміністративного суду — це надбання поколінь та сучасність водночас, фьюжн історії, державності та сучасної і комфортної правовладної установи, яка стоїть на захисті прав і свобод громадян нашої держави.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Обрано заступника голови Сьомого апеляційного адмінсуду

May 14, 2019
Посаду зайняв Дмитро Совгира. У Сьомому апеляційному адміністративному суді на зборах суддів заступником голови суду обрали Дмитра Івановича Совгиру. За нього проголосували 20 осіб.

Обрано заступника голови Сьомого апеляційного адмінсуду

 

 

 

 

 

Одноголосність рішення свідчить про високий аванс довіри до новообраного заступника, який він обіцяв обов’язково виправдати. Колеги привітали нового заступника голови суду і побажали йому наснаги на адміністративній посаді.

Відзначимо, що Д. Совгира отримав вищу юридичну освіту у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (1978–1982). Трудову діяльність розпочав стажером старшого слідчого Могилів-Подільської прокуратури. Пізніше обіймав посади старшого слідчого, заступника прокурора та старшого помічника Могилів-Подільського міжрайонного прокурора. З 2002 року був суддею Могилів-Подільського міського суду у Вінницькій області (з 2004 року Могилів-Подільського міськрайонного суду). З 2011 року продовжив суддівську діяльність у Вінницькому апеляційному адміністративному суді, а з вересня 2018 року працює на посаді судді Сьомого апеляційного адміністративного суду.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Судебно-юридическая газета

Судово-юридична газета: Адвокатська монополія на представництво в судах

March 19, 2019

У нових редакціях процесуальних кодексів відбулися докорінні зміни у багатьох судових процедурах.

У нових редакціях процесуальних кодексів відбулися докорінні зміни у багатьох судових процедурах, починаючи від нових засобів доказування і закінчуючи запуском електронного судочинства. Про більшість процесуальних новел ми розповідали у своїх матеріалах на офіційному веб-сайті та на сторінках юридичних видань. Наразі зупинимось на змінах, які відбулись у сфері представництва інтересів у судах, наданні правничої допомоги учасникам справи та стягнення витрат на правову допомогу, у розрізі правозастосовної практики. Про це розповідає начальник відділу узагальнення судової практики.

Законом України №1401-III від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» перехідні положення Конституції України доповнено п. 161. За змістом пп. 11 цього пункту, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції — з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції — з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року.

Винятком із зазначеного правила є представництво в суді у провадженнях, які розпочато до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». У таких справах представництво здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Тому з 1 січня 2019 року представництво інтересів осіб у судах усіх інстанцій у справах, у яких не відкриті провадження до 30 вересня 2016 року (дати набуття чинності Законом №1401-III), здійснюється адвокатами.

Водночас, як зазначено у ст. 131-2 Конституції України, Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

В адміністративному процесі, зокрема, малозначними справами є адміністративні справи незначної складності, у яких характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та/або судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (ч. 20 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, далі — КАС України).

Уточнення щодо справ незначної складності наведено у ч. 6 ст. 12 КАС України, зокрема, це справи про:

  • прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, у яких позивачами є службові особи, які значені у Законі України «Про запобігання корупції» як ті, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
  • оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
  • оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
  • припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців;
  • оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
  • оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
  • стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
  • оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акту, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
  • перебування іноземців або осіб без громадянства на території України;
  • а також типові й інші справи, у яких суд дійде висновку про їхню незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, відповідно до положень ст. 131-2 Конституції України та ч. 2 ст. 16 КАС України, з 1 січня 2019 року представництво в судах усіх інстанцій як вид правничої допомоги здійснюється винятково адвокатами, крім зазначених вище випадків. У тих випадках правову допомогу можуть надавати й інші фахівці в галузі права.

У свою чергу, порядок і умови надання правової допомоги, права й обов’язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь у адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються КАС України та Законом України №5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як свідчить практика, однією з проблем у галузі представництва інтересів сторін у суді є належність та допустимість документів для підтвердження повноважень представника. Необхідно зазначити, що зміст домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту), обумовлено умовами договору, як і зобов’язання оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору про надання правової допомоги.

Разом з тим, для підтвердження своїх повноважень представник сторони, інших учасників справи, згідно зі ст. 59 КАС України, надає суду довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер — це письмовий документ, що у випадках, встановлених Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Типову форму ордера затверджує Рада адвокатів України.

Згідно з п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012, ордер форми, встановленої цим Положенням, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, адвокат або керівник адвокатського об’єднання (бюро) зобов’язані вказати на звороті ордера. При цьому будь-яких застережень та вказівок щодо обов’язковості відмітки про обмеження правомочності адвоката в ордері та скріпленні особистим підписом адвоката законодавцем не передбачено.

З аналізу судової практики у спорах про правомірність представництва сторони у справі встановлено, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката й надання договору про правничу допомогу. Його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.

Новими редакціями процесуальних кодексів значною мірою удосконалено питання компенсації судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Адже витрати на правничу допомогу покладені на сторін правовідносин, які захищають порушені права у суді.

Чи передбачений за новою редакцією КАС України граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу? Чи може суд з власної ініціативи зменшити заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу? Про ці актуальні питання піде мова далі.

Відповідно до старої редакції КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу встановлювався Законом №4191-VI від 20.12.2011  «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Новою редакцією КАС України змінено підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, у новій редакції немає норми щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, а Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу у цивільних та адміністративних справах» визнано таким, що втратив чинність. Таким чином, на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами КАС України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат аналізуються:

  • розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, що визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
  • розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, який встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, ч. 5 цієї ж статті запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так, встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

  • складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
  • часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
  • обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
  • ціною позову та/або значенням справи для сторони, зокрема впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд на підставі ч. 9 ст. 139 КАС України враховує:

  • чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;
  • чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
  • поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
  • дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, у новій редакції КАС України закладено критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і пов’язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов’язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не якось іншої).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу ( ч. 6, 7 ст. 134 КАС України).

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або його посадової чи службової особи (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб’єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень. При цьому склад та розміри витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Як заповнювати електронну декларацію: декілька корисних порад

March 5, 2019
В прес-службі Сьомого апеляційного адмінсуду звернули увагу на деякі важливі аспекти.
Як заповнювати електронну декларацію: декілька корисних порад

З 1 січня 2019 року розпочався новий етап подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік. Про це вирішила нагадати прес-служба Сьомого апеляційного адміністративного суду, а також надала декілька порад щодо того, як швидко та правильно заповнити декларацію.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці, інші суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, яку визначає Національне агентство, при цьому система з кожним новим етапом працює краще.

Увагу декларантів звертають на те, що необхідно зробити для правильного та швидкого заповнення е-декларації:

  • перевірте адресу електронної поштової скриньки, яка вказана у персональному кабінеті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
  • перевірте термін дії та працездатність Вашого електронного цифрового підпису для роботи з реєстром. Для отримання інформації про термін дії ЕЦП необхідно завантажити посилений сертифікат особистого ЕЦП з веб-сайту акредитованого центру сертифікації ключів (далі — АЦСК), у якому отримано ЕЦП. Після цього натиснути на сертифікат подвійним кліком лівої кнопки миші та у вікні, яке відкриється, переглянути термін дії сертифікату ЕЦП. Якщо термін дії сертифікату сплинув, скористатись ЕЦП неможливо. У такому разі вам необхідно звернутись до АЦСК та отримати новий ЕЦП.

Після отримання нового ЕЦП необхідно зайти на сторінку входу до реєстру і скористатись посиланням: «Я загубив/змінив свій приватний ключ». У полі «Поточна електронна адреса» потрібно вказати електронну поштову скриньку, з якою зареєстрований декларант в Реєстрі, та натиснути кнопку «Вислати код для відновлення». На вказану поштову скриньку надійде лист «Зміна ЕЦП | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ». Для зміни ЕЦП необхідно перейти за посиланням у листі, після цього у полі АЦСК обрати акредитований центр сертифікації ключів, у якому отримано новий ЕЦП, обрати файл нового ЕЦП, вказати пароль від нового ЕЦП та натиснути кнопку «Змінити ЕЦП». Після успішного виконання вказаних дій з’явиться повідомлення про розгляд поданої заявки. Заявки на зміну ЕЦП розглядаються протягом 1 доби у робочий час.

Рекомендації щодо роботи з Реєстром та роз’яснення щодо заповнення форми е-декларації знаходяться за посиланням. Можливо у заповнені е-декларації допоможуть відповіді на найчастіші запитання.

Національним агентством підготовлено відеокурс з роз’ясненнями щодо заповнення е-декларацій за розділами.

Якщо ви ще не маєте інформації про ваші доходи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, то відомості ви можете отримати, зайшовши у свій особистий електронний кабінет, де ви можете отримати зазначені вище відомості протягом дня.

Рекомендуємо подавати декларацію в кілька етапів, обов’язково перевіряти усі відомості і лише тоді відправляти в реєстр. Перед тим, як накласти електронний цифровий підпис на декларацію, машина її вивантажує і просить підтвердити. На цьому етапі ви можете зберегти її для себе в форматі PDF з відкритими персональними даними. У реєстрі персональні дані декларації вже будуть закриті для перегляду. Також переконайтесь що ваша декларація збереглась не в чернетці, а дійсно направлена у систему.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про те, як працює автоматична перевірка електронних декларацій. Прес-служба НАЗК опублікувала інфографіку та відео, що роз’яснюють механізм роботи Системи автоматизованого контролю декларацій.

Також ми повідомляли, що заповнювати декларацію про доходи стало простіше. На офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України з’явився сервіс, який допоможе заповнити електронну декларацію про доходи без помилок.

Окрім того, стало відомо, як змінити електронну поштову скриньку в Єдиному державному реєстрі декларацій. Відповідну інструкцію оприлюднило Національне агентство з питань запобігання корупції.

Джерело:

Судово-юридична газета

Судово-юридична газета: Чи правомірними є перевірки внутрішньо переміщених осіб для отримання ними соцвиплат

February 22, 2019
Суд не допустив порушення конституційних прав та свобод громадян.
Чи правомірними є перевірки внутрішньо переміщених осіб для отримання ними соцвиплат

Для того, щоб внутрішньо переміщеній особі призначили (відновили) соціальну виплату, вона має подати відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, передає прес-служба 7ААС.

Зазначається, що після цього працівники органів соціального захисту здійснюють перевірку фактичного місця проживання переселенця. У разі, якщо за фактичною адресою така особа не проживає, її мають позбавити права на отримання соціальної виплати.

Касаційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2018 року у справі №826/12123/16 висловив щодо цього свою думку та вказав, що така перевірка є неправомірною та порушує права внутрішньо переміщених осіб.

Судом першої інстанції визнано нечинними п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою Кабінету міністрів України №365 від 8 червня 2016 року, та абзац 10 п. 1 постанови Кабінету міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №637 від 5 листопада 2014 року.

Нагадаємо, зазначеними вище постановами було передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилася з позиціями судів першої та апеляційної інстанцій, що встановлення додаткових вимог для ВПО, зокрема з числа пенсіонерів при отриманні соціальних (у тому числі пенсійних) виплат, вказує на наявність нерівного поводження порівняно з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їхньої можливості у реалізації свого права на соціальний захист, гарантованого державою.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що положення п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їхнього фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету міністрів України №365 від 8 червня 2016 року, обмежують позивача та інших осіб, що належать до ВПО, у реалізації їхніх прав, зокрема прав на пенсійне та соціальне забезпечення, та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО.

Отже, Касаційний адміністративний суд вказаним рішенням не допустив порушення конституційних прав та свобод громадян.

 

Джерело:

Судово-юридична газета

Для нормального відображення та для використання усіх можливостей сайту
увімкніть JavaScript у налаштуваннях переглядача. Після варто перезавантажити сторінку.