Відповідно до ст.119 КАС України, особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого провадження можуть ознайомитися з матеріалами адміністративної справи, робити з них виписки та копії, а також можуть за власний рахунок замовити в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Однак в умовах карантину в учасників судового процесу постає цілком закономірне питання: як ознайомитись із матеріалами справи безпечно?

Сьомий апеляційний адміністративний суд нагадує, що ознайомитись з матеріалами справи під час карантину можна дистанційно. Для цього потрібно направити до суду відповідну заяву поштою чи на електронну адресу inbox@7aa.court.gov.ua із зазначенням реквізитів справи та тих матеріалів справи, які потрібні для ознайомлення. Крім цього, до заяви обов’язково потрібно додати документи, що посвідчують особу, або документи, що підтверджують повноваження представника.

Відповідно до Інструкції в місцевих та апеляційних судах, таку заява буде зареєстровано не пізніше наступного робочого дня та передано головуючому судді для накладення резолюції щодо надання матеріалів справи на ознайомлення.

Також ознайомитися з матеріалами справи можна в підсистемі «Електронний суд». Зареєстровані у цій підсистемі користувачі можуть надіслати таку ж заяву до суду безпосередньо в електронному кабінеті із обов’язковим використанням  власного електронного підпису та  автоматично отримати будь-які копії процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи.

Ознайомлення з матеріалами справи дистанційно – це найбезпечніший спосіб під час пандемії Covid-19. Закликаємо вас дбати про власне здоров’я та берегти себе. А 7ААС подбає про вас!

За інформацією відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду

Наразі, в умовах пандемії, можливість проведення будь-якого заходу в онлайн-режимі – це один з найбільш прогресивних та ефективних засобів комунікації.              

Звичайно, “живе” спілкування є більш звичним варіантом спілкування, однак зустрічі в онлайн-форматі мають свої переваги. Зокрема, це залучення широкої аудиторії, високий ступінь інтерактивності,  можливість по закінченню заходу отримати запис (особливо зручно для тих учасників, хто не встиг вчасно  приєднатися).

Також “плюсом” є те, що онлайн-івент спрощує логістику, «стирає кордони» не тільки для спікерів, а й для гостей – допомагає збільшити кількість потенційних учасників. Однак головною проблемою віртуальної комунікації є персональний нетворкінг, адже ділові заходи для більшості це, у першу чергу, можливість розширити мережу своїх контактів: познайомитися з потенційними партнерами, поспілкуватися з людьми з певної галузі тощо. А в інтернет форматі вкрай мало інструментів, щоб об’єднати учасників для спілкування.

Якими ж сучасними та зручними онлайн платформами можна користуватися, окрім знайомої всім програми Zoom?  Ми дослідили це питання та підготували добірку онлайн-сервісів, які стануть у нагоді під час проведення робочих нарад, круглих столів, презентацій чи вебінарів.

• ClickMeeting – онлайн-платформа, яка у порівнянні із  Zoom має ряд переваг. Зокрема, не потрібно нічого додатково завантажувати, оскільки сервіс працює у браузері, є чат з підтримкою функції перекладу на 52 мови та можливість проводити опитування прямо під час івенту.
• Crowdcast – програма, що перетворює вебінари і віртуальні конференції на інтерактивні заходи. Наприклад, з її допомогою можна ставити питання спікерам, проводити опитування аудиторії.
• Microsoft Teams – ресурс, який можна завантажити на комп’ютер або гаджет, або ж використовувати як веб-додаток. Дає можливість проводити онлайн аудіо-, відео-, веб-конференції, а також транслювати і записувати масштабні наради, вебінари для великої аудиторії (до 10 000 учасників).
• Freeconferencecall.com – платформа для проведення онлайн-нарад, відеоконференцій, з можливістю підключення до 1000 учасників. Дає можливість демонструвати на екрані матеріали, презентації та коментувати їх, завантажувати файли і за допомогою інструментів виділяти важливі частини доповіді.
• Google Hangouts – сервіс, за допомогою якого можна проводити відеоконференції та транслювати вебінари для широкої аудиторії, з можливістю паралельного ефіру в YouTube. Потім ці відео можна зберегти та розмістити на каналі YouTube. Учасниками можуть стати люди зі списку контактів за номером телефону або адресою електронної пошти, або ж можна запросити людей, надіславши їм посилання на веб-кімнату. Існує опція взаємодії з учасниками: демонстрації програм, документів, презентацій та відео, можна також спілкуватись у чаті.
• MyOwnConference має зручний інтерфейс, широкий набір інструментів для показу всього необхідного під час вебінару та проста реєстрація без додаткового програмного забезпечення. Однак, на заході має бути до 20 учасників та максимум три ведучих (одночасно).

Замість підсумків

У ході аналізу широкого функціоналу електронних сервісів стає зрозуміло, що онлайн майданчики у ситуації карантину стають хорошим альтернативним форматом, який має багато корисного. Але масове впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій позбавляє нас природного людського спілкування, адже під час онлайн заходу не досягається такий же емоційний зв’язок, як під час живої розмови. А це досить важливий аспект, від якого залежить ефективність роботи чи навчання. Тому в умовах дистанціювання варто не забувати про емоції та наповнення виступу енергетикою, навіть якщо він на моніторі комп’ютера.

Отже, можна з упевненістю сказати, що під час карантину віртуальні заходи міцно входять у наше життя і зовсім скоро стануть невід’ємною частиною, як E-mail чи Skype. Вони зручні в підготовці, не вимагають зайвих витрат і виконують свою, нехай і вузьку, але важливу функцію. А їхнє різноманіття дозволяє обрати той майданчик, який максимально зручний саме для вашого заходу.

За інформацією відділу забезпечення діяльності Голови суду та його заступника

Кожен інтернет-користувач хоча б раз опинявся у ситуації, коли, провівши кілька годин у пошуках певної інформації, виявилось, що час витрачено даремно або ж пошук не дав бажаних результатів. Щоб витрачати час раціонально, пропонуємо вашій увазі добірку порад, які допоможуть вам шукати інформацію в інтернеті ефективніше.

Правило номер 1: користуйтеся різними пошуковими системами

Не дивлячись на те, що «мастодонти пошуку» (такі як Google, Яндекс, Yahoo! тощо) найчастіше пропонують аналогічні результати, все ж варто робити пошуковий запит не тільки на одному сайті. Відмінність у кілька посилань може бути критичною, якщо це буде саме те, що ви шукаєте.

Якщо ж ви палкий прихильник однієї з таких систем, то дізнайтесь, чи не має вона вузькоспеціальних пошукових інструментів (наприклад, у Google є Google Scholar, який дозволяє шукати лише за по онлайн-репозиторіями університетів, академічних видань).

Правило номер 2: копайте глибше

Хто з вас закривав пошукач, побіжно переглянувши першу сторінку результатів? Так робити неправильно! Ми стереотипно думаємо, що найкращі й точні результати містяться на першій (ну, зрештою, на другій) сторінці. Саме тому корпорації платять великі гроші, щоб потрапити на перші сторінки пошуку. Не дайте себе обдурити: перегляньте більшу кількість сторінок. Далі ви зможете натрапити на менш проплачені, зате більш цікаві й потрібні сайти.

Правило номер 3: правильно формулюйте ключові слова

Ви повинні добре розуміти, що саме ви шукаєте, перед тим, як почати пошук. Це дуже важливо, адже часто користувачі сподіваються, що інтернет прочитає їхні думки і видасть потрібний матеріал з першого ж слова. Насправді ж потрібно правильно підібрати ключові слова.

Пошукові системи мають доступ до величезної кількості інформації, і якщо точно ввести ключові слова, то потрібну інформацію можна отримати значно швидше.

Правило номер 4: використовуйте модифікатори

Не всі знають, але звичайні розділові знаки (лапки, три крапки, тире, дефіс та інші) і кодування країн добре допомагають у тому, щоб звузити результати пошуку і зробити їх настільки релевантними, наскільки це можливо.

Використовуйте лапки, якщо вам потрібна конкретна фраза або словосполучення, тоді пошукова система зрозуміє, що слова обов’язково мають бути поруч.

Якщо вам потрібно знайти матеріал, що містить одні слова, але виключає інші, то використовуйте тире (або мінус). Це має ось такий вигляд: “Ньютон -яблоко”.

Впишіть у пошуковому рядку назву сайту, на якому ви хочете шукати. Щоб пошук здійснювався лише на конкретному сайті, використовуйте слово site (сайт). Зробити це можна так: якщо ви шукаєте новини про Академію Хана на сайті newtonew.com, то введіть у рядку: Академія Хана site : newtonew.com.

Якщо вам потрібно знайти інформацію, що міститься у певному чисельному проміжку, то можна використовувати крапки, щоб вказати, який саме інтервал потрібно: на запит «Рішення 7ААС 2018 .. 2019» пошукова система покаже статті зі згадуванням «Рішення 7ААС» між 2018 і 2019 роками.

Використовуйте пошукову систему з кодуванням країни, щоб отримати результати пошуку на національних сайтах. Наприклад, Google Кореї має такий вигляд: www.google.co.kr .

Правило номер 5: Будьте пильні і критичні

Не всьому, що є в інтернеті, варто вірити. Тому, коли ви читаєте статтю або завантажуєте матеріал з раніше невідвіданих сторінок, подумайте: цей  сайт з первинними даними? Інформація свіжа, релевантна, достовірна? Стаття, яку ви читаєте, містить факти, але не посилається на джерела, з яких їх взято? Хто написав статтю? Чи не намагаються вам щось продати?

Отже, з цими простими правилами та порадами пошук будь-якої інформації не буде для вас проблемою. Однак не забувайте перевіряти знайдені матеріали на правдивість та актуальність.

За інформацією відділу інформаційно-технічного забезпечення

Статтею 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З метою реалізації цього права 25 жовтня 2020 року в Україні відбудуться перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, крім виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та в окремих районах, містах, селищах і селах Донецької та Луганської областей, а також депутатів Донецької та Луганської обласних рад.

Офіційно виборчий процес стартував 05 вересня 2020 року, а протягом наступних 50 днів відбуватиметься поетапна підготовка, проведення голосування та підбиття підсумків цих виборів.

За положеннями частини першої статті 196 Виборчого кодексу України, виборчий процес місцевих виборів включає такі етапи:

1) утворення виборчих округів;

2) утворення дільничних виборчих комісій;

3) складання списків виборців, перевірка їх та уточнення;

4) висування та реєстрація кандидатів;

5) проведення передвиборної агітації;

6) голосування у день виборів;

7) підрахунок голосів виборців, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.

Наприклад, до 6 вересня до ЦВК подавали копії рішень керівних органів партій про участь у виборах їхніх місцевих організацій. А впродовж 15 – 24 вересня відбувався процес висування кандидатів на посади голів рад населених пунктів та кандидатів у депутати та реєстрація їх відповідними виборчими комісіями.

З наступного дня після ухвалення рішення про реєстрацію кандидата починається етап передвиборної агітації, до 15 жовтня – відправлення запрошень, а 25 жовтня відбудеться власне голосування. З оголошенням результатів виборів 3 – 6 листопада завершиться виборчий процес депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів.

На кожному з визначених етапів суб’єкти виборчого процесу здійснюють дії, приймають рішення, які можуть бути оскаржені як до суду, так і до виборчої комісії.

Прикметно те, що 2020 рік, є унікальним для розвитку вітчизняного виборчого права, оскільки це перші вибори депутатів до відповідних рад територіальних громад та, крім того, вибори відбудуться за новим Виборчим кодексом України (далі – ВК України). Згідно з положеннями частини першої статті 20 ВК України, виборчий процес – це здійснення протягом встановленого періоду суб`єктами виборчого права, визначеними статтею 22, виборчих процедур, пов`язаних із підготовкою і проведенням відповідних виборів, встановленням та офіційним оголошенням (офіційним оприлюдненням) їхніх результатів. Виборчий процес є безперервним та не може бути скасованим, зупиненим або перенесеним.

З наведеної норми можна зробити висновок, що по завершенню певного етапу виборчого процесу дії, передбачені ним, не здійснюються.

Для забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, підготовки та проведення виборів в Україні утворюються передбачені Кодексом виборчі комісії як незалежні органи адміністрування виборчих процесів, що діють відповідно до свого статусу та повноважень, передбачених ВК України.

Водночас рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії. Про це зазначено у ст. ст. 63, 64 ВК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Оскільки обов’язковою умовою для розгляду питання, що оскаржується, є дотримання строку звернення до відповідного органу, особливо у швидкоплинних справах, доцільно нагадати такі строки. Так, зі скаргою до виборчої комісії, згідно зі статтею 66 ВК України, слід звертатись протягом двох днів після прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності суб’єктом оскарження, але не пізніше 22 години дня, що передує дню голосування, за винятком випадків, що мали місце в день голосування, під час підрахунку голосів виборців, встановлення підсумків голосування та/або під час транспортування виборчих документів. У виняткових випадках скарга подається не пізніше наступного дня після дня прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, але не пізніше часу прийняття відповідною виборчою комісією виборчих документів такої виборчої комісії.

Водночас частиною шостою статті 273 КАС України визначено, що позовну заяву щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п’ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, окрім тих, які вчинено у день голосування.

З цією метою суди, виборчі комісії, органи Державного реєстру виборців, правоохоронні органи організовують свою роботу під час виборчого процесу, зокрема у вихідні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом та розгляд скарг (позовних заяв) і звернень виборчих комісій у строки та спосіб, встановлені цим Кодексом. При цьому необхідно пам’ятати, що імперативною нормою частини другої статті 64 ВК України передбачено перелік тих дій та рішень, які можуть бути оскаржені лише до суду.

Станом на 14 жовтня 2020 року 7ААС розглянув 33 справи, пов’язані з порушеннями виборчих прав під час перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів.

На цьому етапі виборчого процесу оскаржували рішення виборчих комісій про відмову в реєстрації кандидатів у депутати та на посади голів відповідних рад, пов’язані з недотриманням гендерного принципу під час формування єдиного та територіального виборчих списків кандидатів від організації партії. Зокрема ВК України запроваджено гендерну квоту, що передбачає не менше 40% представників однієї статі в списку партії, тобто серед 5 кандидатів повинно бути щонайменше дві жінки. Незабезпечення гендерного принципу є порушенням порядку висування кандидатів та, зокрема, частини 9 статті 219 ВК України й підставою для відмови у реєстрації таких кандидатів від партій. Прикладами судових рішень у таких спорах є справи № 120/5293/20-а, № 240/16891/20, № 560/5830/20, № 560/5855/20 тощо.

Крім того, порушення кількості кандидатів у депутати, які включаються до єдиного виборчого списку організації партії, не повинна перевищувати кількісний склад депутатів місцевої ради, що передбачено частиною 4 статті 219 ВК України. Рішення про відмову виборчих комісій у реєстрації таких кандидатів були предметом спору у справах: № 120/5293/20-а, № 120/5328/20-а тощо.

Серед розглянутих 7ААС виборчих справ в окремих випадках оскаржували рішення виборчих комісій про відмову у реєстрації кандидатів до відповідних місцевих рад через включення кандидатів більше ніж один раз, а також до двох чи більше різних територіальних виборчих списків. Суди вказали на встановлену Кодексом необхідність формування територіальних виборчих списків у кожному територіальному виборчому окрузі, що зобов’язує місцеву організацію політичної партії висувати кандидатів у єдиному та кожному територіальному виборчих округах. Наприклад, у разі утворення 7-ми територіальних виборчих округів з виборів депутатів місцевої ради місцева організація політичної партії, що ухвалила рішення про участь у виборах депутатів цієї ради, має сформувати та затвердити на зборах, конференції один єдиний виборчий список з виборів депутатів місцевої ради та сім територіальних виборчих списків з дотриманням вимог Кодексу щодо кількості кандидатів у депутати в кожному такому списку та забезпечити відповідно до частини дев’ятої статті 219 Кодексу присутність у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі).

Отже, кожен кандидат у депутати, включений до єдиного виборчого списку (крім першого кандидата), також має бути включений до одного з територіальних виборчих списків. Кандидат не може бути включений до єдиного виборчого списку (крім першого кандидата) організації партії більше ніж один раз, а також до двох чи більше різних територіальних виборчих списків порядку висування кандидатів.

Відповідно до частин 5, 6 статті 219 ВК України у єдиному виборчому списку визначається перший кандидат. З числа інших кандидатів, включених до єдиного виборчого списку, організація партії на тих самих зборах, конференції формує і затверджує територіальні списки кандидатів у депутати в кожному територіальному виборчому окрузі. Територіальний виборчий список організації партії повинен включати не менше п’яти і не більше дванадцяти кандидатів у депутати.

Оскільки порушення частин 5, 6 статті 219 ВК України тягне за собою порушення порядку  висування  кандидатів, територіальні виборчі комісії мають лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, а саме відмовити в реєстрації кандидатів у депутати, застосувавши приписи пункту 1 частини 1 статті 230 ВК України. Прикладом рішення 7ААС у такій категорії спорів є справа № 240/16894/20.

Водночас з рішень 7ААС у виборчих справах встановлено правову позицію суду у справі про відмову виборчої комісії у реєстрації кандидата на посаду голови ради через допущену описку в автобіографії кандидата, подану разом з пакетом документів.

Зокрема у справі № 240/17126/20 суд вказав, що механічна помилка, допущена в тексті автобіографії (рік народження), не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей та не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Стаття 224 ВК України визначає умови реєстрації кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, зокрема пунктами 4-7 частини 1 статті 224 ВК України визначено перелік документів кандидата.

За приписами частин 3, 4 статті 230 ВК України, помилки і неточності, виявлені в поданих на реєстрацію документах, якщо наявність їх не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей, не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

У разі відсутності в поданих на реєстрацію документах інформації, яка обов`язково повинна бути зазначена відповідно до вимог цього Кодексу, про це невідкладно повідомляють відповідного суб`єкта подання документів.

Виявлені недоліки у поданих документах можуть бути усунуті шляхом подання не пізніше наступного дня після отримання зазначеного повідомлення уточнених або інших документів для реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Якщо уточнені або інші документи не надійшли у цей строк, відповідні документи вважаються відсутніми.

Разом з тим суд вказав, що у виборчої комісії була можливість встановити рік народження кандидата на посаду голови з наданих документів, а саме з копії паспорта кандидата та банківського документу про сплату застави, тому технічна описка в автобіографії не може вважитись помилкою в розумінні вимог ВК України та не може бути підставою для відмови у його реєстрації.

З детальною інформацією щодо виборчих справ ви можете ознайомитись на сайті 7ААС за посиланням https://7aac.gov.ua/gromadyanam/viborchij-proces/vibory2020/

За інформацією відділу узагальнення судової практики

Слід розуміти, що у період карантину добір і призначення осіб на вакантні посади державної служби здійснюється у виняткових випадках, пов’язаних з необхідністю виконання завдань і функцій державних органів.

Інформація про такий добір, визначення переможця (переможців) або його (їхня)  відсутність здійснюється через Єдиний портал вакансій державної служби.

Особа, яка бажає взяти участь у доборі на вакантну посаду, повинна подати через Єдиний портал вакансій державної служби таку інформацію:

1) заяву із зазначенням основних мотивів щодо зайняття нею посади за відповідною формою; 2) резюме за формою;

3) заяву, у якій особа повинна повідомити, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади” та надати згоду на проходження перевірки й оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до Закону України “Про очищення влади”.

Усю інформацію, що надходить від осіб через Єдиний портал вакансій державної служби вивчає служба управління персоналом державного органу не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її надходження, а протягом одного робочого дня передає уповноваженій особі. Звертаємо увагу, що інформація, яка не відповідає вимогам, визначеним в оголошенні про добір, зокрема неправильно заповнені заява чи резюме, не розглядається!

З метою проведення добору керівник державної служби або суб’єкт призначення визначає уповноважену особу, яка проводить співбесіду з кожним кандидатом дистанційно в режимі відеоконференції. Служба управління персоналом державного органу узгоджує з претендентами на вакантну посаду канал зв’язку, час і дату початку проведення такої співбесіди. Перед її проходженням особа обов’язково має пред’явити паспорт громадянина України або інший документ, що ідентифікує особу.

Після проведення співбесіди уповноважена особа визначає кандидатури та вносить обґрунтоване подання керівнику державної служби або суб’єкту призначення для  призначення кандидата на вакантну посаду державної служби. З такою особою на період карантину укладають контракт, граничний строк якого становить не більше двох місяців після скасування карантину. Після підписання такого контракту керівник державної служби або суб’єкт призначення видає наказ про призначення особи на вакантну посаду.

По завершенню карантину знову оголошується конкурс на заміщення цієї ж вакантної посади,  і по закінченню усіх його етапів керівник державної служби або суб’єкт призначення визначає переможця конкурсу відповідно до законодавства.

За інформацією відділу по роботі з персоналом

Щоб правильно й своєчасно організувати роботу, усі бюджетні установи повинні сформувати індивідуальний кошторис, план асигнувань, штатний розпис та інші документи і погодити їх з розпорядником вищого рівня (наприклад, для судів таким розпорядником є Державна судова адміністрація України). Порядок планування, розгляду та затвердження кошторису установи регулюють такі документи, як Бюджетний кодекс, Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.

Для формування кошторису потрібно провести ретельний розрахунок, щоб обґрунтувати кожну статтю видатків. Сума запланованих видатків не може перевищувати надходження загального фонду. Суми видатків у кошторисі розподіляються згідно з кодами економічної класифікації видатків.

Норми  витрат поділяють на обов’язкові та розрахункові. Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи. Розрахункові витрати – обґрунтовані дослідженнями і практикою значення витрат, які прогнозуються з урахуванням конкретних умов роботи.

Отже, складання та затвердження кошторису відбувається в такому порядку:

1. Мінфін, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків та надання кредитів з бюджету загального фонду на наступний рік, що є підставою для складання проєктів кошторисів.

2. Головні розпорядники встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету.

3. Проєкти індивідуальних кошторисів вивчають розпорядники вищого рівня на предмет їхньої законності та правильності розрахунків, враховуючи об’єктивну потребу в коштах, дотриманні актуальних ставок, норм, цін, лімітів відповідно до норм чинного законодавства, та складають проєкти зведених кошторисів.

4. На основі проєктів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подають до Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органів для включення їх до проєктів відповідних бюджетів.

5. У тижневий термін після опублікування закону про державний бюджет України на відповідний рік, рішення Верховної Ради, місцевих рад, головним розпорядникам доводятьлімітні довідки про бюджетні асигнування. Головні розпорядники направляють показники такої довідки розпорядникам нижчого рівня, і на основі цих показників  бюджетні установи приводять у відповідність до відомостей цієї довідки проєкти кошторисів, складають проєкти, уточнені проєкти кошторисів та плани і їх подають розпорядникам вищого рівня для складання зведеного кошторису.

6. Головні розпорядники протягом двох тижнів після отримання лімітних довідок подають до Міністерства фінансів, місцевих фінорганів уточнені проєкти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань, зведених планів надання кредитів, зведених планів спеціальних коштів.

І вже на основі цих документів Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи складають розпис відповідного бюджету.

За інформацією відділу аудиту, ревізії та планово-фінансової діяльності

Громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи-підприємця, мають право на відпустки. Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначені Кодексом законів про працю України (надалі – КЗпП) та Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996  № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки).

Право працівника на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на такому підприємстві, установи чи організації  (ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки). Винятковими є лише випадки, вказані у ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки.  Але у разі надання працівникові таких щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їхню тривалість визначають пропорційно відпрацьованому часу. За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки надаються відповідно до затвердженого графіка відпусток у будь-який час робочого року. Щорічні відпустки надаються працівникам за відпрацьований робочий рік, відлік якого починається з дня  прийняття такого працівника на роботу (ст. 6 Закону про відпустки).

У випадку звільнення працівника до закінчення робочого року, протягом якого він уже перебував у щорічній відпустці повної тривалості, у нього виникає заборгованість перед підприємством. Адже відпускні нараховані працівникові за невідпрацьовану частину робочого року, і для покриття цього боргу роботодавець проводить відрахування із розрахунку при звільненні.

Цей випадок прописаний у ст. 127 КЗпП України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їхньої заборгованості підприємству, установі й організації, у якій вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема при звільненні до закінчення того робочого року, у рахунок якого він уже одержав відпустку за невідпрацьовані дні відпустки.

Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється  з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також у випадку направлення на навчання та у зв’язку з виходом на пенсію.

Слід зауважити, що, проводячи відрахування відпускних, отриманих за невідпрацьований період, не потрібно заново визначати середньоденну зарплату, виходячи з нового розрахункового періоду, у разі звільнення працівника в наступному місяці. Для розрахунку потрібно брати той середньоденний заробіток, який застосовували під час нарахування відпускних.

Якщо ж працівник звільняється, перебуваючи, наприклад, у навчальній відпустці (ст. 13 – 15 Закону про відпустки), соціальній відпустці на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), додатковій відпустці учасників бойових дій (ст. 16-2 Закону про відпустку), то підстав для утримання відпускних за дні таких відпусток немає.

За інформацією відділу бухгалтерського обліку та звітності

Кожен має право на доступ до судових рішень. Але не кожен знає, як саме можна ознайомитись із судовим рішенням. Саме про це ми розповімо вам у нашій статті.

Якщо ви учасник судового процесу, то неодмінно отримаєте рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду поштою. Для цього не потрібно подавати жодних заяв чи клопотань. Як тільки судове рішення буде виготовлено, його автоматично направлять на вашу поштову адресу.

Але якщо ви не були учасником справи, але певне судове рішення стосується ваших прав, свобод чи інтересів, то ознайомитись із ним ви можете, попередньо надіславши до Сьомого апеляційного адміністративного суду письмову заяву з проханням отримати копію відповідного судового рішення особисто в приміщенні суду або ж направити її на вашу поштову чи електронну адресу.

Аналогічну заяву можуть направляти до суду й учасники справи, якщо бажають  повторно отримати копію судового рішення. При цьому варто пам’ятати, що як учасникам справи, так і особам, які не брали участі у розгляді справи, але чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, за видачу копії судового рішення необхідно буде сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Ну і, звісно, найпростіший і найзручніший спосіб ознайомитись із судовим рішенням – це знайти його у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР). Інформація з ЄДРСР є у вільному доступі, тож ознайомитись із текстами судових рішень можуть не лише учасники справ і особи, чиїх прав, свобод та інтересів стосується судове рішення, а й абсолютно всі зацікавлені громадяни.

А тепер про те, як потрапляють судові рішення до ЄДРСР та як з ними ознайомитись.

Судове рішення формують в автоматизованій системі документообігу суду, і одразу ж судді, що входять до складу колегії, підписують його своїми електронними цифровими підписами. Далі через автоматизовану систему документообігу суду судове рішення автоматично надсилається до ЄДРСР для його подальшого оприлюднення.

Але це зовсім не означає, що судове рішення миттєво з’являється у вільному доступі реєстру. Річ у тім, що будь-яке судове рішення містить персональні дані учасників судового процесу та інші відомості, які не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства. Таким чином, перед оприлюдненням усі судові рішення підлягають знеособленню даних.

Обов’язок знеособлення даних у текстах судових рішень покладено на адміністратора ЄДРСР. Оскільки до реєстру з усіх судів України щодня потрапляє велика кількість судових рішень, то усі їх неможливо обробити й знеособити миттєво. Цей процес відбувається протягом 3-х робочих днів з дня реєстрації рішень у ЄДРСР у порядку черговості їхнього надходження.

Таким чином, судове рішення потрапляє до ЄДРСР у день його підписання, однак з’являється у вільному доступі лише після знеособлення. Тож якщо ви впевнені, що рішення у вашій справі вже прийнято, але так і не можете знайти його в реєстрі, панікувати не варто. Просто пам’ятайте, що воно може перебувати на стадії знеособлення.

Щоб знайти потрібне вам судове рішення у ЄДРСР, потрібно зайти на офіційний вебпортал «Судова влада України», перейти в меню вкладки «Реєстри та системи» і обрати Єдиний державний реєстр судових рішень. Перед вами з’явиться форма з варіантами пошуку судового рішення. Вам потрібно внести відомі вам дані, що стосуються судового рішення, та натиснути «Пошук». Після цього перед вами з’явиться потрібний документ.

Ще однією перевагою ознайомлення з судовими рішеннями у ЄДРСР є те, що ви абсолютно безкоштовно можете не лише шукати й переглядати судові рішення, а й копіювати та роздрукувати повні тексти судових рішень або їхні частини.

Яким чином ознайомитись із судовим рішенням – вирішувати вам. Якщо ви учасник справи – обирайте найзручніший для вас спосіб. Якщо ж ви юрист-практик, науковець, журналіст, громадський діяч чи просто цікавитесь усіма чи окремими категоріями судових рішень, тоді Єдиний державний реєстр судових рішень стане вам у пригоді. Адже завдяки ЄДРСР ви можете не просто ознайомитись з конкретним судовим рішенням, а й шукати та вивчати судову практику, аналізувати й порівнювати рішення різних судів в аналогічних справах, брати їх за основу досліджень чи використовувати їх як матеріал для публікацій у ЗМІ тощо.

За інформацією відділу звернень, внутрішньої та зовнішньої комунікації 

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI.

Щодо оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, то тривалий час існувало правило, згідно з яким особи звільнялись від сплати державного мита за оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Причому звільнені від сплати судового збору у разі апеляційного оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення були й суб’єкти владних повноважень.

Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 вирішила кардинально змінити правову позицію та відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України  від 13.12.2016 (провадження № 21-1410а16), зазначивши, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2 – 5 Закону України «Про судовий збір», які не передбачають пільг за подання позовної заяви чи скарг у таких правовідносинах.

Таким чином, згідно з новою правовою позицією Верховного Суду, у випадках оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення скаржнику (позивачу) необхідно сплачувати судовий збір, що дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та становить 420,40 грн (ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Отже, за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 630,60 грн (2102*0,2*150%).

Правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року є обов’язковою для врахування згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.

За інформацією відділу аналітично-статистичної роботи суду

25 жовтня 2020 року відбудуться перші вибори депутатів районних рад нових районів, і вперше народне волевиявлення відбуватиметься вже за новим виборчим законодавством.

У контексті цього питання перед державою постали серйозні виклики, зокрема дотримання карантинних заходів під час виборів, забезпечення інклюзивності виборів, запобігання кібервтручанням у виборчий процес, гласність, звітність органів влади перед суспільством та міжнародними організаціями.

Виборчий кодекс України набув чинності 1 січня 2020 року. Значним досягненням цього документа є закріплення правових норм, які регулюють використання у виборчому процесі електронних сервісів та інноваційних технологій. Так, у ст. 18 Виборчого кодексу України передбачено можливість голосування на дільниці за допомогою комп’ютера (машинне голосування) та підрахунку голосів за допомогою електронних систем.

Щоправда, рішення про проведення експерименту з використанням інноваційних технологій ухвалює Центральна виборча комісія на окремих дільницях з дотриманням всіх вимог та процедур для відповідних виборів та голосування виборців у спосіб та в порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому результати таких експериментів чи пілотних проєктів будуть використані для надання пропозицій щодо вдосконалення законодавства щодо впровадження інноваційних технологій, технічних та програмних засобів під час організації та проведення виборів. Водночас такі результати не можуть бути використані для встановлення підсумків голосування чи результатів виборів, оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів виборчого процесу.

Важливо й те, що ніхто з виборців не може бути примушений до участі в експерименті або пілотному проєкті з використанням інноваційних технологій.

З метою забезпечення електронної доступності, що особливо актуально під час карантину, усі рішення виборчої комісії, згідно зі статтею 23 цього Кодексу, мають бути невідкладно на її офіційному веб-сайті із забезпеченням можливості перегляду, копіювання та роздрукування інформації.

Ще однією важливою новацією виборчого законодавства є можливість змінити місце голосування через інтернет. Таким чином, виборці, які мешкають не за адресою реєстрації (зокрема внутрішньо переміщені особи ), мають змогу змінити виборчу адресу без відвідування органу ведення Державного реєстру виборців. Це значно спрощує доступ до виборів особам з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров’я, людям поважного віку.

Також у Виборчому кодексі України зазначено, що всі приміщення для голосування мають бути архітектурно доступними, щоб забезпечити  безперешкодний доступ для маломобільних груп населення.

Новим Виборчим кодексом також передбачено право виборця оскаржити до відповідної виборчої комісії рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів оскарження, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують особисто його виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії, на здійснення спостереження, на присутність на засіданні виборчої комісії, під час проведення голосування, незабезпечення встановлених цим Кодексом умов для голосування виборців з порушенням здоров’я.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом, процесом референдуму, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апеляційні скарги на рішення у справах виборчої категорії подаються згідно зі статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок оскарження рішень за наслідками розгляду справ, пов’язаних з виборчим процесом чи референдумом, закріплений у статті 278 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення за наслідками розгляду справ, можуть бути подані у дводенний строк з дня їхнього проголошення, а на судові рішення , ухвалені до дня голосування, не пізніше як за чотири години до дня голосування.Апеляційна скарга на судове рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування.

У справах, пов’язаних з виборчим процесом чи референдумом суд проголошує повне судове рішення, а його копії невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Судове рішення у таких справах набирає законної сили з моменту проголошення судом апеляційної інстанції і не може бути оскаржене. Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду не може повертати таку справу на новий розгляд (частина друга, третя статті 272 КАС України).

Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів оскаржуються до Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції в такому разі є Велика палата Верховного Суду, яка переглядає в апеляційному порядку судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.

Офіційно виборча кампанія починається з 5 вересня 2020 року. У зв’язку з цим у Сьомому апеляційному адміністративному суді буде встановлено особливий режим роботи з метою забезпечення своєчасного та оперативного розгляду спорів виборчої категорії. Усю інформацію про надходження виборчих справ, розгляд та рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах, пов’язаних з виборчим процесом, буде оприлюднено на офіційному вебсайті (https://7aac.gov.ua/). Слідкуйте за оновленнями!

За інформацією відділу надання інформаційних послуг та діловодства суду