Попередня оплата товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти
March 11, 2021
Наприкінці 2020 року до постанов Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» і від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» внесено зміни, якими на період карантину розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів заборонено здійснювати попередню оплату товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, а Державній казначейській службі здійснювати відповідні платежі, крім випадків, коли предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусу.
Ці зміни для бюджетних установ унеможливили здійснення передплати періодичних видань на наступний бюджетний період, укласти договори з державними підприємствами, у яких затверджено типові зразки договорів з обов’язковою умовою попередньої оплати.
Однак уже з початком нового бюджетного року в нормативно-правовій базі стосовно здійснення попередньої оплати розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів відбулися зміни, якими відновлено можливість реєстрації та оплати в органах Державної казначейської служби договорів щодо закупівлі вітчизняних періодичних друкованих видань та послуг з їхньої доставки за передплатою, а також поштових марок та маркованих конвертів, зокрема використання маркувальних машин, призначених для нанесення на письмову кореспонденцію відбитка державного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв’язку.
Також з’явилась можливість укладати договори на придбання інших товарів, робіт і послуг з умовами попередньої оплати, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків вартості їхнього річного обсягу на строк не більше трьох місяців.
Для здійснення таких закупівель головний розпорядник бюджетних коштів визначає розмір та строки попередньої оплати в межах строків, визначених постановою з огляду на потребу, що обґрунтовується, зокрема, реальним станом поставки товару, виконання робіт, надання послуг, помісячним розподілом бюджетних асигнувань, сезонністю робіт. Тобто головні розпорядники видають наказ чи розпорядження щодо умов попередньої оплати та доводять його до розпорядників нижчого рівня, які здійснюють закупівлю товарів, робіт та послуг, які необхідні для організації роботи та виконання завдань і функцій покладених на них законодавчо.
За інформацією відділу бухгалтерського обліку та звітності
Щодня ми використовуємо електрообладнання, перебуваючи як на роботі, так і вдома. Однак слід пам’ятати, що недотримання правил користування електроприладами може становити серйозну небезпеку для життя й здоров’я людини. Саме тому на будь-якому підприємстві, в установі чи організації незалежно від виду діяльності та форми власності важливо правильно організувати роботу з електроустановками.
Безпека працівників та відвідувачів у Сьомому апеляційному адміністративному суді понад усе. Тому для запобігання нещасним випадкам і аваріям у Сьомому апеляційному адміністративному суді розроблено й затверджено спеціальні положення та інструкції, яких зобов’язані дотримуватись усі працівники суду.
Також у суді є працівник, відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства суду, який щодня здійснює перевірку стану електроустановок. Такий працівник обов’язково пройшов перевірку знань у встановленому порядку.
А з метою запобіганню електротравматизму працівників суду фахівці, що виконують функції служби охорони праці у суді, періодично проводять з усіма працівниками суду інструктажі з питань електробезпеки та спеціальні тренінги.
Однак найголовніше у роботі з електрообладнанням – це дотримуватись простих правил безпеки, які ми сьогодні вам і нагадаємо.
1. Якщо ви працюєте за комп’ютером, не допускайте потрапляння води на електроприлади (зокрема не ставте поблизу нього вази з квітами, чашки з кавою або чаєм, склянки з водою). Пам’ятайте, що вода – хороший електропровідник, і, необачно пролита біля комп’ютера, вода може спричинити вихід з ладу електрообладнання і навіть електротравму.
2. Завершуючи роботу з електрообладнанням, витягуйте вилку від шнура електроприладу з розетки, але тільки не тягніть за шнур. Також обов’язково стежте за справністю ізоляції мережевого шнура, тому що будь-який дотик до оголеного проводу може призвести до електротравми.
Ніколи не торкайтесь електроприладів мокрими руками і не залишайте електроприлади на мокрій поверхні.
3. Не використовуйте електроприлади у разі виявлення пошкодження ізоляції проводів.
4. Вентиляційні отвори електроприладів – теж зона підвищеної уваги. Не допускайте попадання в них рідин або металевих предметів. Не кладіть на поверхню електроприладів дрібні металеві речі (скріпки, шпильки, ключі тощо). Водночас не закривайте вентиляційні отвори приладів для запобіганню їхнього займання.
5. Не залишайте електроприлади ввімкненими без нагляду (особливо телевізори, музичні центри, комп’ютери тощо). Зазвичай, не дозволяється залишати прилад у черговому режимі більше ніж на 1 – 2 доби.
6. Не виконуйте ремонт електричних приладів самостійно. Довіряйте цю справу кваліфікованим спеціалістам. Бажання самостійно полагодити будь-який електроприлад може призвести до удару електричним струмом.
І пам’ятайте: правильно організована робота та суворе дотримання правил електробезпеки дозволить запобігти надзвичайним ситуаціям та пов’язаним з ними негативним наслідкам.
За інформацією відділу господарського забезпечення 7ААС
Чи повинні учасники бойових дій сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги у спорах, пов’язаних з виборчим процесом
February 19, 2021
Відповідно до постанови ВР України від 15.07.2020 № 795-IX «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» на 25 жовтня 2020 року було призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. У зв’язку з цим з вересня 2020 року по лютий 2021 року Сьомий апеляційний адміністративний суд працював в особливому режимі, пов’язаному з виборчим процесом депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів 25.10.2020, а також повторним голосуванням у листопаді – грудні 2020 року та у січні 2021 року.
У цей період на розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло 111 апеляційних скарг зі спорів щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим процесом, у яких досить часто позивачами були учасники бойових дій, які не сплачували судовий збір, оскільки вважали себе звільненими від сплати судового збору. Однак, на думку суду, таке твердження позивачів – учасників бойових дій є безпідставним, і ось чому.
Судовий збір – це грошова сума, яку сплачує особа, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), правовідносин, з яких він виник, і предмету позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (у редакції від 03.10.2017 № 2147 – VIII).
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав. Водночас ця норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їхнього життєзабезпечення та членів їхніх сімей встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтею 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їхнім соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг, наданих учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 цього Закону.
Однак спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом, не стосуються порядку, обсягу соціальних гарантій чи соціального і правового захисту ветеранів війни. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 – VI слід враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав такої особи з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551 – XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 240/934/20.
Отже, аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством, саме через набуття такого статусу. Але статус учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору з усіх спорів.
Враховуючи викладене, вимоги позивачів не були пов`язані з порушенням їхніх прав на соціальний захист саме як учасників бойових дій, тому судовий збір має бути сплачено на загальних підставах. Така правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17.
За інформацією відділу аналітично-статистичної роботи суду
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних питаннях
February 4, 2021
Логічним завершенням розгляду справи є ухвалення судового рішення, яке повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Згідно з нормами чинного законодавства, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадах, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Наслідком невиконання невиконання судового рішення є притягнення до відповідальності, яка встановлена законом.
Законодавець залишає за судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, право встановлення судового контролю за виконанням судових рішень шляхом встановлення строку на подання суб’єктом владних повноважень (не на користь якого ухвалено рішення) звіту про виконання судового рішення.
У частина 2 статті 382 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (45 400 грн до 90 800 грн). Половина суми такого штрафу стягується на користь позивача, інша половина – до Державного бюджету України.
Питання щодо накладення штрафу може бути вирішено як за клопотанням позивача, так і за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Варто звернути увагу, що ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до Державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
При цьому сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. А вже повторне невиконання цього обов’язку призводить до накладення нового штрафу, але розмір його збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
За інформацією відділу забезпечення судового процесу
Щоденне зростання обсягів і видів інформації, яку необхідно швидко інтерпретувати та проаналізувати, вимагає нових форм подачі інформації, які б полегшували процес сприйняття і запам’ятовування.
Дослідження стверджують, що люди запам’ятовують більше 80% інформації, яку бачать, і менше 20% того, що читають. Наш мозок обробляє візуальну інформацію швидше, ніж текст та має здатність сприйняти зміст зображення за мілісекунди.
Одним з ефективних способів наочного представлення великих масивів числової чи текстової інформації є візуалізації.
Візуалізація даних не є сучасним поняттям. Її використовували ще багато століть тому науковці для детального запису результатів своїх досліджень. Сучасні формати дозволяють зведення у єдине ціле все більше даних, ґрунтовніше їх опрацьовувати та подати у зручному форматі на зображенні. З кожним днем візуалізація стає все актуальнішою.
Основою формою візуалізації в будь-якій сфері є інфографіка. Вона передає інформацію стисло та лаконічно, дає змогу узагальнити складні аналітичні та статистичні дані. Інформаційна графіка ефективна також у випадках, коли необхідно показати алгоритм роботи, співвідношення даних у часі і просторі, продемонструвати тенденцію розвитку, згрупувати великі обсяги однорідної інформації, відобразити процес тощо.
Візуалізація не менш корисна й для виділення найбільш важливих даних, наприклад, для обміну діловою інформацією. Широке використання графіків, діаграм і схем є набагато інформативнішим методом для передачі комплексних ідей, процесів і систем. Окрім цього, візуалізація даних зменшує інформаційне перевантаження та сприяє розвитку асоціативного мислення.
Однозначно, візуалізація достатньо сильний інструмент для інформування, та в процесі її використання варто пам’ятати про баланс між естетикою дизайну та її функціональністю. Саме вміле застосування, візуалізації допомагає будь-якій презентації швидко та ефективно поділитися ключовою думкою з аудиторією та зробити її більш доступною для сприйняття.
Варто зазначити, що існує багато спеціальних інструментів для створення візуалізації. Деякі з них зовсім прості у використанні: потрібно тільки завантажити дані та вибрати, як вони будуть відображатися, інші програми більш складні і комплексні — вимагають спеціальних знань і вмінь програмування. Є варіанти додатків, які можна безкоштовно завантажити, змінити і налаштувати та створювати інфографіку в режимі онлайн.
Тому, орієнтуючись на успішного і активного читача, варто експериментувати та сміливо використовувати нові моделі подання інформації, одним з яких і є візуалізації. Адже це не лише потужний інструмент для створення якісного матеріалу, донесення інформації, а й помічник для сприйняття та аналізу даних. До того ж цей засіб комунікації має віральний потенціал – такий матеріал добре сприймається аудиторією і швидко поширюється порівняно з іншими типами контенту.
Як показує досвід нашого суду, використовуючи візуалізацію як засіб інформування, ми можемо легко і просто забезпечити повну поінформованість громадськості, прозорість діяльності, ефективну комунікацію у форматі 24/7/365. Візуалізація у цій ситуації стає досить зручним інструментом, який здатний допомогти нам донести необхідну інформацію до суспільства в достатньо компактному та зрозумілому вигляді.
За інформацією відділу забезпечення діяльності голови суду та його заступника
Одним із ключових завдань відділу узагальнення судової практики 7ААС є аналіз змін у законодавстві, формування оперативних довідок, інформування суддів та працівників суду про них.
Звернімо увагу, насамперед, на статистику у цьому напрямку: у 2020 році прийнято 249 законів, з яких 47 внесені Президентом України, 36 – Кабінетом Міністрів України, 166 подані народними депутатами; всього відхилено 594 законопроєкти. Кабінет Міністрів України у 2020 році прийняв 1327 постанов та 1656 розпоряджень.
Поряд з цим за 4 місяці 2019 року (29 серпня 2019 року – початок роботи ВРУ 9-го скликання) прийнято 94 закони.
У 2018 році народні депутати встигли ухвалити 158 законів.
Для судової установи це має неабияке значення. Адже обізнаність у законодавчих новаціях дозволяє спрогнозувати, які категорії спорів будуть актуальними найближчим часом. Завдяки цьому судді можуть швидше зорієнтуватися у компетенційних та дискреційних повноваженнях органів виконавчої влади тощо. А в результаті комплексного аналізу чинного правового регулювання в тій чи іншій сфері суспільних відносин, аналізу поведінки посадових осіб суб’єктів владних повноважень (рішень, дій чи бездіяльності) із застосуванням принципів адміністративного судочинства здійснюється правосуддя.
Крім того, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи його окремого положення, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, якщо рішення ще не виконане, відповідно до п. 1 частини п’ятої ст. 361 КАС України, може стати підставою для перегляду рішення у зв’язку з виключними обставинами.
Саме тому у судовій установі уважно слідкують за новаціями у нормативно-правових актах і, найчастіше, ще на стадії подання законопроєктів до Верховної Ради України намагаються спрогнозувати їхню долю та шляхи застосування.
Отже, від ефективності здійснення законодавчої функції, якісного контролю та застосування на практиці чинного законодавства органами виконавчої влади залежить результат вирішення спорів.
Показником ефективності законодавчої функції не є кількісний показник. Обов’язковою умовою для прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів повинно стати недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, тому будь-які норми, які залежать від фінансово-економічних показників розвитку країни, потрібно приймати усвідомлено, з великою відповідальністю та з врахуванням прогнозованих показників розвитку країни як відповідальними установами, так і незалежними експертами.
Прийняття законів необхідне лише тоді, коли певна проблема не може бути вирішена в інший спосіб, при цьому прийняті закони повинні узгоджуватися з уже існуючими законами та враховувати інтереси максимального кола громадян. Не зайвим буде налагодити дієвий механізм залучення до обговорення законодавчих ініціатив потенційно зацікавлених осіб та широкого кола громадськості.
Необхідно підкреслити, що ВР України вже здійснила ряд заходів з оптимізації законодавчого процесу, запровадивши, зокрема, систему планування в практику законотворення.
Так, від 03.10.2019 Законом № 162-IX доповнено Регламент Верховної Ради України статтею 19-1. Відповідно до цієї статті, план законодавчої діяльності щорічно затверджується парламентом на початку чергової сесії за поданням Голови Верховної Ради України з узгодженням Погоджувальною радою та з узагальненням пропозицій комітетів. Такі пропозиції подаються до 31 грудня року, що передує, з урахуванням Програми діяльності та орієнтовного плану законопроєктних робіт Кабінету Міністрів України.
План законопроєктної роботи Верховної Ради має містити перелік питань, які потребують законодавчого врегулювання, обґрунтування необхідності розроблення законопроєкту, орієнтовні його назви та строки подання, відповідальних за розроблення законопроєкту, інформацію про пріоритетність внесення та розгляду законопроєктів.
До прикладу, план на 2020 рік налічував 12 пріоритетних сфер суспільного життя, завдання для забезпечення яких визначені Указом Президента України від 08.11.2019 № 837/2019, з яким можна ознайомитись за посиланням: (https://www.president.gov.ua/documents/8372019-30389).
Водночас дієвого та ефективного парламентського контролю за виконанням прийнятих законів виконавчою гілкою влади не було аж до змін у Регламенті Верховної Ради України, внесених Законом України від 03.12.2020 № 1052-IX.
До цього часу можна було говорити лише про відповідальність головуючого за ведення пленарного засідання (ст. 29), про відповідальність за порушення народним депутатом встановлених законом вимог щодо особистого голосування (ст. 43, 47), про контроль за підрахунком голосів лічильною комісією (ст.48), про порушення народним депутатом дисципліни та етики поведінки під час пленарного засідання (ст. 51), про скасування результатів голосування у разі виявлення порушення законодавчої процедури (ст. 130), про контроль за виконанням Державного бюджету України (ст. 161, 162), про дострокове припинення повноважень депутата через несумісність депутатського мандата (ст. 223), про проведення «години запитань до Уряду» (ст. 229, 230).
Про ефективність нормотворчих перетворень можуть вказувати короткострокові та довгострокові звіти про їхній вплив на суспільне життя та судова практика про застосування цих норм законодавства.
З метою налагодження дієвого механізму звітування органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб прийнято Закон України від 03.12.2020 № 1052-IX, яким внесено зміни до Регламенту Верховної Ради України. Зокрема главу 38 «Розгляд звітів, доповідей та іншої інформації державних органів та посадових осіб (крім КМУ)» викладено в іншій редакції.
Нововведення у Регламенті Верховної Ради України спрямовані на встановлення чітких календарних дат для подання звітів окремих органів, інституцій, що забезпечують парламентський контроль (Рахункова палата, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Генеральний прокурор, НАБУ, ДБР, СБУ, НБУ, Фонд держмайна тощо) та посадових осіб, яких Верховна Рада обирає, призначає або надає згоду на призначення на посади. Крім того, вибудовано логічну структуру розгляду звітів органів виконавчої влади до підготовки та розгляду звіту Уряду про хід і виконання Програми діяльності КМУ, на підставі чого надаються рекомендації та план їхнього проведення, списки законопроєктів, необхідних для втілення рекомендацій.
Також ст. 19-1 Регламенту Верховної Ради України доповнено частиною четвертою, у якій передбачено, що комітети у січні поточного року наприкінці чергової сесії Верховної Ради відповідно до календарного плану роботи сесії Верховної Ради подають до Верховної Ради звіт про стан виконання плану законопроєктної роботи Верховної Ради за попередній рік. Із Законом можна ознайомитись за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1052-20#n50.
Резюмуючи, можна підкреслити позитивні зрушення в розвитку українського парламентаризму в бік розширення політичної відповідальності публічної адміністрації та посадових осіб за прийняті рішення та правозастосування. Маємо надію, що ці норми додадуть чіткості у законопроєктну роботу та сприятимуть покращенню якості законів. Водночас багато роботи ще попереду.
Облік та нарахування кредитів ЄКТС за результатами професійного навчання державних службовців
December 29, 2020
Кожен державний службовець зобов’язаний удосконалювати раніше набуті компетентності в межах професійної діяльності. А обов’язок планування та організації заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності здійснює служба управління персоналом державного органу, яка також нараховує та обліковує кредити ЄКТС, тобто одиниці вимірювання навчального навантаження учасників професійного навчання.
Кредити ЄКТС нараховують державному службовцеві згідно Порядком нарахування кредитів ЄКТС за результатами професійного навчання, затвердженим наказом НАДС від 12.12.2019 № 226-19 за такими видами професійного навчання:
підготовка за освітньо-професійною програмою для здобуття ступеня вищої освіти за рівнем магістра за спеціальністю “Публічне управління та адміністрування” галузі знань “Публічне управління та адміністрування”;
підвищення кваліфікації;
стажування;
самоосвіта.
Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин. Служба управління персоналом державного органу веде облік кредитів ЄКТС за кожним видом професійного навчання та вносить відомості до особової картки державного службовця.
Нарахування кредитів ЄКТС відбувається на підставі таких документів, як оригінали дипломів, свідоцтв, посвідчень, сертифікатів тощо, які підтверджують проходження професійного навчання, а також за результатами навчання згідно з програмами підвищення кваліфікації та участі у заходах з обміну досвідом в Україні та за кордоном, на підставі довідок про результати стажування в Україні або інших документів про проходження стажування за кордоном та на підставі оригіналів відповідних документів про проходження професійного навчання – самоосвіти державного службовця.
Хочемо звернути увагу, що підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться протягом усього періоду його служби, а підвищення кваліфікації (як одного з видів професійного навчання) – не рідше одного разу на три роки.
Підвищення кваліфікації здійснюється за загальними та спеціальними програми підвищення кваліфікації. Вони поділяються на такі види:
професійні (сертифікатні) програми – довгострокові програми підвищення кваліфікації обсягом не менше двох кредитів ЄКТС;
короткострокові програми – короткострокові програми підвищення кваліфікації обсягом 0,2-1 кредит ЄКТС.
Для того, щоб виконати індивідуальну програму підвищення кваліфікації, державний службовець повинен набрати не менше 1 кредиту ЄКТС протягом календарного року.
День Святого Миколая – одне з найочікуваніших свят в українській культурі. На 19 грудня з особливим нетерпінням чекають дітлахи всієї України та надсилають листи святому.
А що ми знаємо про історію цього свята?
Ця традиція започаткована людиною, яка народилася у ІІ столітті у місті Патарі на півострові Лікія (територія сучасної Туреччини), Миколай був сином заможних та вірних людей Феофана та Нони. З перших днів життя його похрестили та навчали релігійному способу життя. Миколай зростав доброю та щедрою людиною, був готовий прийти на допомогу бідним у будь-який час. Коли він досяг повноліття, його батьки загинули. Тоді хлопець став священником та витратив свій чималий спадок на допомогу нужденним, приносивши до їхніх будинків теплі речі та їжу. Свої добрі справи Миколай намагався робити таємно, однак коли містяни дізналися про його милосердя, то його обрали єпископом.
Добрі справи Миколая не закінчувалися подарунками та їжею. Він визволяв полонених та рятував невинних від смертної кари. Саме тому про нього складали легенди, а після смерті він став одним із найважливіших християнських святих. Люди вшановували Миколая як заступника й покровителя.
Започаткування Дня Святого Миколая, за однією з версій, бере свій початок у середньовічній Німеччині, коли батьки почали дарувати своїм дітям одяг, іграшки та смачні ласощі, підкладаючи їх таємно вночі під подушки, щоб діти вірили в дива.
За іншою ж притчею, традиція класти подарунки під подушку або у шкарпетки з’явилася після того, як Миколай таємно допоміг бідному чоловікові з трьома доньками, які не мали приданого і через це не могли вийти заміж. Тоді Миколай підкинув їм торбинки із золотом, які потрапили у шкарпетки, що висіли біля каміна.
В Україні це свято має чимало традицій, наприклад пекти печиво «миколайчики», готувати кутю й узвар, миритися з ворогами, надсилати листи з побажаннями. Також вважається, що 19 грудня – це останній день, коли можна віддавати борги, щоб в наступному році сім’я не бідувала. Особливо в цей день шанується турбота про нужденних, милосердні та добрі вчинки.
Встановлення справедливості – це також благородна справа. Щоденно судді та працівники апарату Сьомого апеляційного адміністративного суду докладають чималих зусиль, щоб вершилось правосуддя та панувало верховенство права. Звичайно, роботу служителів Феміди не можна прирівняти до діянь Чудотворця, але вона також втілення добра, адже Феміда завжди на боці Закону та Справедливості.
Хочемо побажати вам у цей чарівний період зимових свят побільше див, добрих справ та благородних вчинків. І пам’ятайте, кожен з вас може стати Миколайчиком та подарувати диво тим, хто його потребує!
За інформацією відділу аудиту, ревізії та планово-фінансової діяльності
У процесі господарської діяльності підприємства, установи, організації, які мають у своєму штаті найманих працівників, звертаються до фонду соціального страхування для відшкодування матеріального забезпечення згідно з листками непрацездатності за наявності страхових випадків.
Залежно від виду страхового випадку фонд соціального страхування відшкодовує кошти повністю (наприклад, лікарняні у зв’язку з доглядом, вагітністю та пологами) або частково, починаючи з 6 дня хвороби. Щоб отримати такі кошти підприємства, установи, організації подають до фонду соціального страхування заявку-розрахунок.
Спеціалісти фонду соціального страхування після отримання такої заявки перевіряють правильність заповнення та правильність визначення середньоденної заробітної плати для оплати листка непрацездатності кожної застрахованої особи, тобто проводять камеральну перевірку.
Камеральна перевірка проводиться в приміщенні фонду соціального страхування, навіть без повідомлення страхувальника.
Для проведення перевірки використовуються:
заява-розрахунок, яку подав страхувальник;
повідомлення про виплату коштів застрахованим особам;
відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування: дані звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Проведення камеральної перевірки дозволяє знайти порушення під час визначення сум матеріального забезпечення згідно з листками непрацездатності. Якщо таке порушення було, то спеціалісти фонду соціального страхування відображають це в довідці. Цей документ буде підставою для проведення позапланової або планової перевірки страхувальника.
За інфорацією відділу бухгалтерського обліку та звітності
Апеляційне оскарження в адміністративному суді: хто має право та які ухвали можуть бути оскаржені?
November 26, 2020
Відповідно до Конституції України, захист прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин здійснюють адміністративні суди.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Зміст перегляду судових рішень в апеляційному порядку полягає в новому (повторному) розгляді й перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.
Оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку мають право, відповідно до статті 293 КАСУ, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки. Оскаржити рішення суду першої інстанції можливо повністю або частково, крім випадків, встановлених КАСУ.
При цьому слід знати, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені повністю або частково ухвали суду першої інстанції у випадках, визначених статтею 294 КАСУ. Оскарження ухвал суду, які не передбачені у цій статті, не допускається.
Отже, ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду:
1) щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;
2) щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову;
3) щодо повернення заяви позивачеві (заявникові);
4) щодо відмови у відкритті провадження у справі;
5) щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності;
6) щодо передачі справи на розгляд до іншого суду;
7) щодо відмови у поновленні або продовженні пропущеного процесуального строку;
8) щодо затвердження умов примирення сторін;
9) щодо призначення експертизи;
10) щодо визначення розміру судових витрат;
11) щодо зупинення провадження у справі;
12) щодо залишення позову (заяви) без розгляду;
13) щодо закриття провадження у справі;
14) щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;
15) щодо відмови в ухваленні додаткового рішення;
16) щодо роз’яснення або відмови у роз’ясненні судового рішення;
17) щодо відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
18) щодо відмови у поновленні пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;
19) щодо відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення;
20) щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
21) щодо повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення;
22) щодо внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
23) щодо окремої ухвали;
24) щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
25) щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 КАСУ;
26) щодо відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження;
27) щодо відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
За інформацією відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду
Для нормального відображення та для використання усіх можливостей сайту
увімкніть JavaScript у налаштуваннях переглядача.
Після варто перезавантажити сторінку.