Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів судочинства. Якщо під час розгляду справи виникають обставини, що перешкоджають її вирішенню по суті, суд може зупинити провадження, тобто  тимчасово припинити усі процесуальні дії, до усунення відповідних обставин.

Наразі актуальним є розгляд справ, де сторонами є військовослужбовці Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань. Неможливість таких учасників бути присутніми на розгляді справи   з об’єктивних причин суттєво впливає на час розгляду.

Норми процесуальних кодексів зобов`язують суд зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших законних військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п.5 ч.1 ст. 236 КАС України, п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України та п.3 ч.1 ст. 227 ГПК України).

При цьому судам потрібно уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства, оскільки це буде суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При розгляді вказаних справ необхідно також враховувати і позицію Великої Палати Верховного Суду. Так, варто уваги, що ВП ВС відступила від попередніх висновків Верховного Суду у справах № 756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22 та № 852/2а-1/24, де питання зупинення проваджень вирішувалося інакше.

12.11.2025 ВП ВС сформувала правовий висновок про обов’язок суду зупиняти провадження чи продовжити розгляд у справах за участю військовослужбовців (справа №754/947/22).

ВП ВС вказала, що з моменту введення в Україні воєнного стану (із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року) суди мають брати до уваги, що Збройні Сили України та інші законні військові формування, вважаються «переведеними на воєнний стан». Суду для застосування процесуальних норм щодо зупинення провадження не потрібно додаткових підтверджень, що військовослужбовець проходить військову службу у військовому підрозділі.

Належним доказом для зупинення провадження є такі докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

Також ВП ВС зазначила, що згідно із Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» командир військової частини уповноважений видавати довідку про проходження служби (форма № 5). В умовах воєнного стану така довідка є достатнім і належним доказом перебування особи у складі ЗС України. Водночас наголосила, що ця довідка не є єдиним можливим доказом. Інші документи, що підтверджують факт служби, також можуть бути визнані належними.

Водночас суд повинен враховувати, що право вибору залишається за військовослужбовцем. Якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи учасник процесу може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду. Проте в будь-якому разі така воля щодо продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду тієї судової інстанції, у якій було подано відповідну заяву.

Це рішення спрямоване на забезпечення балансу між правом військовослужбовця на участь у судовому процесі та особливостями проходження ним служби під час воєнного стану.

Таким чином, зупинення провадження у справах за участю військовослужбовців не буде в окремих випадках затримувати розгляд справи.  Сучасне процесуальне законодавство має гнучкі й швидкі механізми реагування на різні ситуації

Воєнний стан – це випробування на міцність у всіх державних та життєвих сферах. Суди продовжують працювати і водночас адаптуються, шукають баланс між захистом держави та захистом її громадян.

Правосуддя вимагає збалансованого та справедливого судового провадження, яке ґрунтується  на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції.

За інформацією відділу аналітично-статистичної роботи

 п

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право на повне або часткове апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо таким рішенням порушено їхні права, свободи чи законні інтереси.

При цьому суд апеляційної інстанції може відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі. Для прийняття такого рішення є підстави, визначені у ст. 299 КАС України:

– апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не може бути оскарженим в апеляційному порядку;

– є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це ж судове рішення;

– є постанова про залишення апеляційної скарги без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи на це ж судове рішення;

– скаржник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження у визначений судом строк (10 робочих днів із дня припинення обставин, що були поважною причиною пропущення строку), або підстави, наведені для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21 наведено правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до суду обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невіддільною складовою верховенства права.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга прокурора, суб’єкта владних повноважень подана після спливу 1 року з дня прийняття адміністративного акта. Винятком є  подання апеляційної скарги суб’єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов’язки.

У питаннях визначення строків є певна колізія між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити. Виникає умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є інструментами для дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, зацікавлений у поданні апеляційної скарги учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов’язків.

За інформацією відділу аналітично-статистичної роботи суду