Останнім часом в Україні набуває поширення публічна демонстрація такої форми правового нігілізму, як прояв неповаги до суддів та суду зокрема. Це явище тягне за собою неможливість виконання судовою владою своїх функцій у повному обсязі, оскільки в ході посягань на авторитет судової влади майже нівелюється принцип всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи.

До проявів неповаги належать, наприклад, порушення порядку під час проведення судового засідання, вчинення дій, які свідчать про очевидну зневагу до суду та встановлених у суді правил, невиконання сторонами розпоряджень головуючого, злісне ухилення від явки в суд осіб, без яких неможливий розгляд справи тощо.

У випадку вчинення однієї із зазначених дій суд зобов’язаний ініціювати провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таке провадження має такі стадії:

– порушення справи про адміністративне правопорушення;

– розгляд справи про адміністративне правопорушення;

– виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративна відповідальність за прояв неповаги до суду передбачена ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду суд вирішує негайно, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.

Справу про адміністративне правопорушення розглядає суддя-доповідач зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП.

З моменту оголошення судом перерви в судовому розгляді справи для розгляду питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду судді переходять в площину адміністративного процесу, у зв’язку із чим суд повинен керуватися нормативними положеннями статей 276 – 285 КУпАП, які визначають загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення постанов щодо них.

Оскільки питання про притягнення до відповідальності за прояв неповаги до суду суд має вирішувати негайно після вчинення правопорушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення, то в таких справах рекомендовано долучати постанову у справі про адміністративне правопорушення до матеріалів справи (провадження), під час розгляду якої допущено прояв неповаги до суду.

Також на відміну від загального правила відповідно до якого копію постанови протягом трьох днів вручають або висилають особі, щодо якої її винесено, у площині розгляду провадження за статтею 185-3 КУпАП, копію постанови вручають одразу на місці вчинення правопорушення.

Сума ж штрафу, визначена судом за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП, має бути сплачена порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанову про накладення штрафу надсилають для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Також в постанові суду, крім розміру штрафу, накладеного на порушника, доцільно визначати також подвійний розмір суми штрафу для його подальшого примусового стягнення органами державної виконавчої служби.

Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити, що в наш час актуальними є проблеми неповаги до суду проблеми правового нігілізму, стереотипного мислення  та правової неосвіченості нашого населення. Досі існують певні неузгодженості та недоліки в законодавстві України. Однак в процесі судових реформ, завдяки прозорості роботи судів та всіляких освітніх програм вказані явища поступово нівелюються.

За інформацією відділу забезпечення судового процесу