Tag: із залу судового засідання

Хто відповідальний за перевищення вагових та габаритних параметрів

September 25, 2023

Правовий висновок

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається лише на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

23 серпня 2023 року Верховний Суд засилив рішення 7ААС та ЧОАС у справі № 600/1407/22-а.

У цій справі громадянин звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн., винесену Відділом Укртрансбезпеки за результатами перевірки транспортного засобу (вантажний спеціалізований самоскид) марки “DAF CF 85”, що їй належить. Санкції було накладено за результатами перевірки транспортного засобу за порушення вимог абзацу 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

При цьому позивач не є ані учасником дорожнього руху, ані перевізником, що здійснює перевезення вантажів, оскільки транспортний засіб вибув з його користування з 20 липня 2021 року та був переданий ТОВ «Бетонний завод «Кубометр» на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 20 липня 2021 року, що також підтверджується Формою № 20-ОПП.

Згідно з вказаним актом встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. За вказане порушення передбачена відповідальність: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу – штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 17 ч. 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”). В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів вказана марка автомобіля – «DAF» модель CF 85 і нормативно допустима маса транспортного засобу 40,00 т, фактична маса – 30,550 т. Також вказано фактичне осьове навантаження 8,95/21,50 тонн при нормативно допустимому 16/16.

Рішення судів:

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, позов задоволено в повному обсязі. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач у спірних правовідносинах не належить до категорії автомобільних перевізників у контексті Закону України “Про автомобільний транспорт” та з огляду на договір найму (оренди) транспортного засобу, укладеного 20 липня 2021 року між позивачем та ТОВ «Бетонний завод «Кубометр».

Суди зазначили, що відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30.06.2023 № 3353-ХІІ “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суть правового спору:

За приписами статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV “Про автомобільні дороги”, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дотримання габаритно-вагових параметрів, наявність дозвільних документів на виконання перевезень, відповідність виду перевезень, наявність відповідних ліцензій, внесення перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно із п. 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові Державтоінспекцією, або на підставі документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У справі, що розглядалася, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки, однак, як встановлено судами, 20 липня 2021 року між позивачем та ТОВ «Бетонний завод «Кубометр» укладено договір найму (оренди) транспортного засобу «DAF» модель CF 85.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з позивача як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.

Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, – є автомобільний перевізник.

Визначення автомобільного перевізника є у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Колегія суддів 7ААС виходила передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

При цьому автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

Водночас надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатись.

З рішенням суду можна ознайомитись в ЄДРСР за посиланням: https://reestr.court.gov.ua/Review/113021393

За інформацією відділу узагальнення судової практики

Колегія суддів 7ААС ухвалила рішення у справі щодо поновлення на роботі сільського голови Ободівки

August 15, 2023

Сьогодні, розглянувши справу по суті, судді 7ААС залишили без змін рішення суду першої інстанції, яким позивача поновлено на посаді.

Суть спору: у судовому порядку розглядалось питання поновлення на посаді сільського голови Ободівської сільської ради, повноваження якого достроково були припинені відповідно до рішення 40 позачергової сесії Ободівської сільської ради 8 скликання від 28.10.12022 року №2305-40/2022. Ободівська сільська рада, ухвалюючи рішення, керувалась ст.ст.42, 59, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч.3 ст.10 Регламенту Ободівської сільської ради 8 скликання. Сільський голова, не погодившись із рішенням ради, оскаржив його у суді.

Із мотивами прийнятого Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення можна ознайомитись у ЄДРСР за номером справи (справа № 120/9645/22) після виготовлення повного тексту судового рішення.

Сумніви щодо достовірності результатів іспиту чи наявності інших недоліків рівня знань у особи мають бути належним чином обґрунтовані

June 11, 2021

Правова позиція:	Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричинює для особи негативні юридичні наслідки – звільнення з публічної служби. Висновки кадрової комісії щодо професійної невідповідності позивача лише з мотивів неповного та частково неправильного виконання теоретичного практичного завдання є очевидно недостатніми та непереконливими. На Кадрову комісію покладається обов`язок довести, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що дає підстави вважати його професійно некомпетентним прокурором, тобто прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури.

Обставини справи:	Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 жовтня 2019 року, на підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Позивач успішно пройшов перших два етапи атестації та був допущений до співбесіди. Перед проведенням співбесіди, яка відбулась 03 липня 2020 року, відповідно до Порядку № 221 позивач виконав практичне завдання, а саме вирішив ситуативне Завдання №3 та надав письмові відповіді на поставлені чотири питання. Крім того, на пропозицію Кадрової комісії позивач заповнив так званий «опитувальник» та надав письмові пояснення на запитання, що виникли у членів комісії у зв`язку з проведенням атестації Згідно з протоколом засідання Дванадцятої кадрової комісії № 3 від 03 липня 2020 року, комісія провела співбесіду з особою з метою виявлення його відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, у ході якої дослідила матеріали атестації та виконане практичне завдання. Комісія вирішила: ухвалити рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Вважаючи рішення кадрової комісії незаконним, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Позиція адміністративних судів усіх інстанції:	Рішеннями адміністративних судів усіх трьох інстанцій позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наведені підстави Кадрової комісії для висновку про невідповідність позивача вимогам професійної етики, свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості прийнятого рішення за результатами атестації, виконання яких є запорукою доведення до прокурора, який проходить атестаційну процедуру, правомірності прийнятого щодо нього рішення та передбачуваності наслідків його прийняття. Так, оскаржуване рішення зводиться до констатації фактів існування між позивачем та третіми особами певних цивільно-правових відносин з приводу користування майном (транспортними засобами) та надання позики коштів. Водночас такі відносини чинним законодавством не заборонені. При цьому відповідач залишив поза увагою письмові пояснення, що надавалися позивачем на вимогу комісії, та додані до них документи. При перевірці висновків Комісії судами встановлено, що 25 березня 2018 року щодо позивача, як водія, працівниками Управління патрульної поліції у Вінницькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП (відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння), а також винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП (керування транспортним засобом в темну пору доби, що має несправності зовнішніх світлових приладів). У подальшому відповідні рішення та дії патрульних поліцейських у встановленому законом порядку визнані неправомірними. Суди вказали, що в основу своїх висновків про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності Кадрова комісія поклала події та факти, які у передбаченому законом порядку вже були предметом неодноразових перевірок уповноважених на це державних органів (посадових осіб) та суду, і за результатами яких не встановлено будь-яких незаконних (неправомірних) діянь позивача. Отже, рішення кадрової комісії №12 про неуспішне проходження атестації прокурором є передчасним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Повний текст рішень можна знайти за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/ справа №120/3458/20-а.

За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС

Для нормального відображення та для використання усіх можливостей сайту
увімкніть JavaScript у налаштуваннях переглядача. Після варто перезавантажити сторінку.