Tag: 7ААС “Із залу судового засідання”

Відсутність бюджетного фінансування не надає права на апеляційне оскарження в будь-який час

June 6, 2024

 

Правові висновки:

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Якщо суб`єкт владних повноважень не вжив заходів щодо виділення коштів чи перерозподілу наявних кошторисних призначень для сплати судового збору, то це не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. При цьому факт сплати судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Рішення судів:

У квітні 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без змін ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі № 560/770/23, якою відмовлено у задоволенні клопотання Укртрансбезпеки про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та визнано неповажними причини пропуску такого строку, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Укртрансбезпеки відмовлено.

Обставини справи:

У справі №560/770/23 ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.08.2023 апеляційну скаргу Укртрансбезпеки було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Після повернення скарги контролюючий орган не мав можливості повторно подати апеляційну скаргу у зв`язку з неможливістю сплати судового збору. Проте, користуючись правом на повторне звернення з апеляційною скаргою, Укртрансбезпека після сплати судового збору за подання скарги по вказаній справі повторно подала апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року. На думку апелянта зазначені обставини об`єктивно не залежали від волі відповідача та обумовили наявність поважних підстав для несвоєчасного звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

КАС ВС зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом. Важливо, що вдруге відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 поза межами встановленого строку.

Сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали вчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, Укртрансбезпекою не наведено.

Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд підсумував, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

 

Детальніше із правовим обґрунтуванням  у рішеннях судів можна ознайомитись за посиланням

 

За матеріалами відділу узагальнення судової практики

За яких умов надаються в оренду рибогосподарські технологічні водойми, з’ясовували адміністративні суди

February 15, 2024

 

Правові висновки

В оренду для рибогосподарських потреб може бути надана водойма, спеціального технологічного призначення, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури. Основним елементом віднесення рибогосподарських водойм до технологічних, є наявність гідротехнічних споруд і пристроїв.

Згідно зі ст. 14 Закону України від 18.09.2012 № 5293-VI  надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проєкту рибогосподарської технологічної водойми.

Рішення судів:

30 січня 2024  КАС ВС залишено без змін рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду, яким скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/7021/20-а про задоволення позову ТОВ «Акваторія» до Державного агентства водних ресурсів.

Адмінсуди апеляційної та касаційної інстанції ухвалили рішення про скасування рішення відповідача про відмову в погодженні договору оренди водних об’єктів.

Суть правового спору:

ТОВ «Акваторія» подало заяву до Вінницької обласної державної адміністрації про укладання договору оренди рибогосподарських технологічних водойм, які розташовані на територіях Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Розпорядженням держадміністрації від 26.04.2018 №350 «Про укладання договорів оренди водних об`єктів» зобов’язано Департамент агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів укласти договори оренди водних об`єктів (рибогосподарських технологічних водойм) загальною площею 159,6324 га, у тому числі площею за відповідними кадастровими номерами на території Якушинецькой сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту, з річною орендною платою в розмірі 3% від нормативних грошових оцінок земельних ділянок терміном на 20 років для рибогосподарських потреб.

Проте відповідач супровідними листами повернув Департаменту договір № 520688900-9 та матеріали до нього без погодження, мотивуючи тим, що документ не відповідає вимогам ст.1 Закону України від 18.09.2012 № 5293-VI “Про аквакультуру” (далі – Закон № 5293-VI) у частині віднесення до рибогосподарської технологічної водойми ставка “Гатка” площею 16,9309, оскільки він є русловим і не містить гідротехнічних споруд і пристроїв для його штучного наповнення. Технологічна водойма, що не експлуатується, не може бути предметом цього договору.

Розпорядженням Вінницької обласної адміністрації № 350 земельні ділянки під ними не включені до загальної площі земельної ділянки, яка надається для рибогосподарських потреб та відсутні у витязі з державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Частиною 19 ст. 51 Водного кодексу України встановлено, що надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України “Про аквакультуру”.

За приписами ст. 111 Закону № 5293-VI рибогосподарська технологічна водойма – штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проєктом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури.

В оренду для рибогосподарських потреб може бути надана рибогосподарська технологічна водойма, спеціального технологічного призначення, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури. Основним елементом віднесення рибогосподарських водойм до технологічних, на думку суду, є наявність гідротехнічних споруд і пристроїв».

Згідно зі ст. 14 Закону № 5293-VI надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проєкту рибогосподарської технологічної водойми.

У матеріалах справи наявний експертний висновок, наданий Українським державним інститутом з проєктування підприємств рибного господарства і промисловості “Укррибпроект” у відповідь на адвокатський запит представника позивача. Цей висновок стосується таких питань: 1) чи належать рибницькі стави до рибогосподарських технологічних водойм; 2) чи є рибогоподарська технологічна водойма гідротехнічною спорудою? На зазначені питання експерт повідомив, що, по-перше, рибницькі ставки за своїм функціональним призначенням, технологічними та конструктивними властивостями належать до рибогосподарських технологічних водойм, по-друге, рибогосподарські технологічні водойми, у тому числі рибницькі ставки, є гідротехнічними спорудами з поєднанням вбудованих локальних споруд і пристроїв, що виконують різні виробничі експлуатаційні функції.

У справі встановлено, що документами, на які посилається позивач, підтведжено наявність гіддротехнічних споруд водного об’єкта водонапускного ставка «Гатка».

Крім того, на підставі слів свідка було встановлено, що договір від 30.01.2017, укладений між фізичною особою-підприємцем та ТОВ “Акваторія” №30-07/17-1, досліджував водні об`єкти та розробляв паспорти технологічних водойм ТОВ “Акваторія”. Свідок повідомив, що водонапускний ставок “Гатка” є русловим, однак він входить у каскад водойм, які йдуть одна за одною, таким чином утворюючи гідрографічну мережу басейну річки Згар. У свою чергу, водні об`єкти є рибницькими ставками, де наявні спеціальні гідротехнічні споруди, про що зазначено в розділі IV відповідних паспортів, які за своїми характеристиками належать до технологічних водойм. Окрім цього, звернув увагу на те, що відсутність посилання у паспортах технологічних водойм саме на водонапуск не свідчить про відсутність гідротехнічних споруд взагалі. Тому водонапускний ставок “Гатка” як і ряд інших, що входять у зазначений каскад, належить саме до технологічних водойм, оскільки до їх складу входять відповідні гідротехнічні споруди, про які зазначено у паспортах на кожен водний об`єкт.

З огляду на вказане, суд погодився, що рибницькі ставки за своїм функціональним призначенням, технологічними та конструктивними властивостями належать до рибогосподарських технологічних водойм, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у погодженні договору оренди водних об`єктів №520688900-9. Таким чином, оскаржувані відмови Державного агентства водних ресурсів України у погодженні договорів оренди водних об`єктів є протиправними та підлягають скасуванню.

 

Детальніше з рішеннями у справі можна ознайомитись за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень (court.gov.ua)

 

За інформацією відділу узагальнення судової практики

 

7ААС на захисті прав та інтересів військовослужбовців

February 14, 2023

 

У січні 2023 року колегія суддів 7ААС своїм рішенням захистила права військовослужбовця щодо збереження місця роботи на період проходження служби у лавах ЗСУ.

Суть спору: Позивач, перебуваючи у відпустці, звернулася до роботодавця із заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням відповідно до вимог ст. 38 КЗпП. Однак до закінчення двотижневого строку попередження про звільнення відповідно до цієї ж статті позивачем усно та письмово було відкликано подану заяву.

Також у період відпустки позивач була мобілізована та призвана на військову службу, а тому відповідно мала бути звільнена від основної роботи із збереженням заробітної плати згідно з положеннями ст. 119 КЗпП України. Однак, не зважаючи на вказані обставини, відповідач звільнив позивача із займаної посади за власним бажанням за нормами ст. 38 КЗпП.

Розпорядження про своє звільнення позивач оскаржила до Чернівецького окружного адміністративного суду, де в задоволенні позову їй відмовили, однак колегія суддів 7ААС рішення суду першої інстанції скасувала та ухвалила нове.

Правова позиція: Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.  Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. (ст. 38 КЗпП України).

Згідно з роз’ясненнями Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення двотижневого строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів 7ААС встановила, що розпорядження роботодавця було винесено до закінчення вказаного двотижневого строку попередження. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів того, що на місце позивача, на момент її звільнення, був запрошений інший працівник.

Також суд з’ясував, що позивач, перебуваючи у відпустці, засобами поштового зв’язку направила відповідачеві заяву про відкликання заяви про звільнення. Те, що відповідач не отримав вказану заяву станом на час винесення розпорядження про звільнення може свідчити про те, що відповідач не знав про таку заяву, однак ця обставина не нівелює обов`язок відповідача дотриматись двотижневого терміну попередження до звільнення позивача. Водночас не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП України).

Разом з тим суд встановив, що позивач під час відпустки була призвана на військову службу у рамках мобілізації та приступила до виконання своїх службових обов’язків.

Таким чином, до працівників, призваних на військову службу за призовом, зокрема, під час мобілізації, застосовуються гарантії, передбачені чинним законодавством: зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, у яких вони працювали на час призову, і у період  до липня 2022 року зберігається середній заробіток

За таких обставин звільнення позивача на підставі оскаржуваного  розпорядження фактично відбулось за ініціативою відповідача у період проходження позивачем служби у лавах ЗСУ. А це свідчить про  незаконність дій роботодавця та безпідставність звільнення.

Детальніше з мотивами прийнятого Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення можна ознайомитись у ЄДРСР за номером справи (№600/2261/22-а).

Прокурор вправі захищати інтереси держави у разі їхнього неналежного захисту компетентним суб`єктом владних повноважень

July 13, 2021

 

Правова позиція: “Інтереси держави” є оціночним поняттям, а прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їхнього захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор представляє інтереси громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Обставини справи: Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 21 серпня 2013 року Серебрійська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області прийняла рішення №221, відповідно до якого вирішила надати Ямпільському міжрайонному управлінню водного господарства дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна для передачі у постійне користування.

16 вересня 2016 року Серебрійська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області рішенням №119 скасувала своє рішення від 21 серпня 2013 року  №221.

Не погоджуючись із рішенням №119, вважаючи його протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень, прокурор звернувся із цим позовом до суду в інтересах Ямпільського міжрайонного управління водного господарства.

Позиція адміністративних судів усіх інстанцій: Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їхньої зміни чи припинення. Рішення від 21 серпня 2013 року № 221 не могло бути скасоване органом місцевого самоврядування, оскільки воно є актом ненормативного характеру одноразового застосування. При цьому наслідком рішення № 221 про надання управлінню дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування стали правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів, і управління як суб`єкт цих правовідносин не надавало згоди на їхню зміну чи припинення.

Окрім суті самого спору, у справі ставились питання щодо:

– відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави;

– питання юрисдикції цього спору;

– пропуску позивачем строку звернення до суду.

Стосовно обґрунтованості звернення прокурора до суду суди зазначили, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Так, у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. При цьому “нездійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Разом з цим, “здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. При цьому “неналежність” захисту можна оцінити з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Тобто, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який, всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Ямпільське міжрайонне управління водного господарства у листі від 04 червня 2019 року вказало, що управління не має наміру звертатися з позовом щодо оскарження відповідних рішень Серебрійської сільської ради в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, прокурор у цій справі міг представляти інтереси держави в суді, оскільки ним було доведено, що захист цих інтересів неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (Ямпільське міжрайонне управління водного господарства).

Суди відхилили доводи Серебрійської сільської ради щодо відсутності порушеного права Ямпільського міжрайонного управління водного господарства. У цьому випадку прокурор повністю довів порушення прав, свобод та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Прокурор посилався на те, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України, установлено, що на балансі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства пербувають об`єкти меліоративної системи – фундаменти насосних станцій, пристанційного складу, басейн та під`їзна дорога.

При цьому, належні позивачу об`єкти меліоративної системи є нерухомим майном та державною власністю, а Ямпільське міжрайонне управління водного господарства неналежним чином здійснює захист свого порушеного права, що ставить під загрозу можливість відновлення Серебрійської міжгосподарської зрошувальної системи Могилів- Подільського району Вінницької області та створює умови для незаконного надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Албіс», що суттєво порушує економічні інтереси держави та перешкоджає реалізації державної політики у сфері розвитку меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних систем та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Вирішуючи юрисдикційне питання, суд застосував  підходи ЄСПЛ до цієї справи  та зазначив, що питання про юрисдикцію вже поставало у справі та було вирішено судом, зокрема в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 19 квітня 2019 року. Закриваючи провадження у справі господарський суд роз`яснив, що цей спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, порушення юрисдикції не призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення спору по суті. Суд має уникати випадків правового пуризму, у т.ч. скасування правомірних рішень лише на тій підставі, що справу було розглянуто судом іншої юрисдикції.

Щодо поважності пропуску строку на звернення до суду, то ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року було поновлено строк звернення до суду, а також відмовлено у задоволенні клопотань Серебрійської сільської ради про залишення позову без руху та про залишення позову без розгляду з тих мотивів, що упродовж 2016-2018 років тривала процедура розгляду цієї справи судами господарської юрисдикції.

Повний текст рішень можна знайти за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/ справа №120/2320/19-а.

За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС

7ААС розглянув справу щодо впорядкування містобудівної документації м. Житомира

June 29, 2021
Сьогодні колегія суддів 7ААС розглянула апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду за позовом в.о. керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, Міністерство культури та інформаційної політики України.  Позивач, звертаючись до суду, просив визнати протиправними та нечинними пункти рішення Житомирської міськради № 1604 від 17.09.2019.
Суть спору: Житомирською міськрадою прийнято рішення №1604 від 17.09.2019 “Про впорядкування містобудівної документації м. Житомира”, у якому вирішено, зокрема:
  •  зупинити дію меж і режимів використання зон охорони пам’яток та історичного ареалу, які відображені на містобудівній документації м. Житомира та визначені науково – проектною документацією, розробником якої є “Інститут культурної спадщини” Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України;
  • вважати такою, що входить до складу чинної містобудівної документації м. Житомира науково-проектну документацію “Історико-архітектурний опорний план з визначенням історичного ареалу м. Житомир” та “Зони охорони пам’яток архітектури м. Житомир” (ІАОП), яка розроблена Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом “УкрНДІпроектреставрація”;
  • та у своїй роботі суб’єктам містобудівної діяльності використовувати та керуватись зазначеною вище науково-проектною документацією.
Позивач ці пункти рішення Житомирської міськради вважає протиправними та вказав, що оскаржуваними пунктами, всупереч визначеному законом порядку, відповідач зобов’язав суб’єктів містобудівної діяльності використовувати положення нового ІАОП з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів. Тож позивач просив суд визнати протиправними та нечинними ці пункти рішення органу місцевого самоврядування.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів 7ААС дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, і залишила рішення суду першої інстанції без змін.
Із мотивами прийнятого Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення можна ознайомитись у ЄДРСР за номером справи (справа № 240/9838/20) після виготовлення повного тексту судового рішення.

Сумніви щодо достовірності результатів іспиту чи наявності інших недоліків рівня знань у особи мають бути належним чином обґрунтовані

June 11, 2021

Правова позиція: Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричинює для особи негативні юридичні наслідки – звільнення з публічної служби.

Висновки кадрової комісії щодо професійної невідповідності позивача лише з мотивів неповного та частково неправильного виконання теоретичного практичного завдання є очевидно недостатніми та непереконливими.

На Кадрову комісію покладається обов`язок довести, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що дає підстави вважати його професійно некомпетентним прокурором, тобто прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури.

Обставини справи: Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 жовтня 2019 року, на підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Позивач успішно пройшов перших два етапи атестації та був допущений до співбесіди. Перед проведенням співбесіди, яка відбулась 03 липня 2020 року, відповідно до Порядку             № 221 позивач виконав практичне завдання, а саме вирішив ситуативне Завдання №3 та надав письмові відповіді на поставлені чотири питання. Крім того, на пропозицію Кадрової комісії позивач заповнив так званий «опитувальник» та надав письмові пояснення на запитання, що виникли у членів комісії у зв`язку з проведенням атестації

Згідно з протоколом засідання Дванадцятої кадрової комісії № 3 від 03 липня 2020 року, комісія провела співбесіду з особою з метою виявлення його відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, у ході якої дослідила матеріали атестації та виконане практичне завдання.

Комісія вирішила: ухвалити рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Вважаючи рішення кадрової комісії незаконним, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Позиція адміністративних судів усіх інстанції: Рішеннями адміністративних судів усіх трьох інстанцій позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наведені підстави Кадрової комісії для висновку про невідповідність позивача вимогам професійної етики, свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості прийнятого рішення за результатами атестації, виконання яких є запорукою доведення до прокурора, який проходить атестаційну процедуру, правомірності прийнятого щодо нього рішення та передбачуваності наслідків його прийняття.

Так, оскаржуване рішення зводиться до констатації фактів існування між позивачем та третіми особами певних цивільно-правових відносин з приводу користування майном (транспортними засобами) та надання позики коштів. Водночас такі відносини чинним законодавством не заборонені. При цьому відповідач залишив поза увагою письмові пояснення, що надавалися позивачем на вимогу комісії, та додані до них документи.

При перевірці висновків Комісії судами встановлено, що 25 березня 2018 року щодо позивача, як водія, працівниками Управління патрульної поліції у Вінницькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП (відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння), а також винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП (керування транспортним засобом в темну пору доби, що має несправності зовнішніх світлових приладів). У подальшому відповідні рішення та дії патрульних поліцейських у встановленому законом порядку визнані неправомірними.

Суди вказали, що в основу своїх висновків про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності Кадрова комісія поклала події та факти, які у передбаченому законом порядку вже були предметом неодноразових перевірок уповноважених на це державних органів (посадових осіб) та суду, і за результатами яких не встановлено будь-яких незаконних (неправомірних) діянь позивача.

Отже, рішення кадрової комісії №12 про неуспішне проходження атестації прокурором є передчасним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

 

 

Повний текст рішень можна знайти за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/ справа №120/3458/20-а.

 

За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС

Спеціальний режим оподаткування поширюється також на операції щодо поставки с/г підприємством с/г товарів

January 20, 2021

 

Правова позиція: Спеціальний режим оподаткування поширюється як на діяльність, яка відповідає видам діяльності, переліченим у пункті 209.17 статті 209 Податкового кодексу України та зазначеним у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, так і на діяльність з постачання сільськогосподарських товарів (послуг), про яку йдеться у пункті 209.2 статті 209 цього Кодексу.

Для віднесення товарів до сільськогосподарських необхідними є наявність двох умов: належність їх до товарних груп 1-24, товарних позицій 4101,4102,4103,4301, згідно з УКТЗЕД та безпосереднє вирощування, відгодовування, виловлювання або збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо).

Обставини справи: Фермерське господарство відповідало вимогам норми пп. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, було і є сільськогосподарським підприємством, у зв`язку з чим використовувало спеціальний режим оподаткування в частині сплати до бюджету податку на додану вартість та звітувалося до Березнівського відділення Костопільської ОДПІ по двох податкових деклараціях з податку на додану вартість, а саме: Декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та Декларації з податку на додану вартість (загальна).

Податковий орган у акті перевірки послався на акт позапланової виїзної перевірки ФГ «АВМ-С» (СФГ «Відродження») з питань дотримання вимог податкового законодавства, у якому, зокрема, зазначено, що: «Згідно з довідками управління Держкомзему у Березнівському районі багаторічні насадження у ФГ «АВМ-С» відсутні, що свідчить про те, що підприємство діяльність у сфері лісового господарства (лісівництва) не проводило. Тобто проводити заготівлю кори крушини на власних або орендованих виробничих потужностях підприємство не мало можливості. Разом з тим, судами встановлено, що позивач мав у користуванні земельні ділянки згідно з укладеними договорами оренди землі із власниками земельних часток (паїв), Березнівською районною державною адміністрацією, договорів про сумісну діяльність тощо, а також купував лісопродукцію, здійснював надання послуг для регулювання водно-повітряного режиму меліоративних земель тощо.

Позиція адміністративних судів усіх інстанції: Суди першої та апеляційної інстанцій захистили права  позивача, позовні вимоги задовільнили повністю: визнали протиправними та скасували податкові повідомлення-рішення.

Суди встановили, що ФГ «АВМ-С» підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, вказане у пункті 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, у періоді, який перевірявся, господарство було зареєстроване як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що мало відповідні свідоцтва, до видів діяльності у яких було включено лісівництво та лісозаготівлі, одержання продукції лісового господарства та лісівництво та лісозаготівлі, з огляду на що правомірно відображало у скороченій податковій декларації з податку на додану вартість операції з реалізації кори крушини.

Отже, суди дійшли висновку, що кора крушини є сільськогосподарським товаром, який реалізовувався сільськогосподарським підприємством, а тому суми ПДВ від такої реалізації платник податків має право не сплачувати до бюджету, а залишити у своєму розпорядженні, скориставшись спеціальним режимом оподаткування, відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України.

За таких обставин Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення Костопільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

 

Повний текст рішень можна знайти за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/  справа №817/380/16.

 

За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС

7ААС прийняв рішення у справі щодо Тростянецького спиртового заводу

February 19, 2020

Колегія суддів 7ААС розглянула апеляційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА у справі за адміністративним позовом Департаменту до ДП “Тростянецький спиртовий завод” про анулювання дозволу.

Оскаржуваний дозвіл був виданий на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Однак через погіршення екологічної ситуації, яка склалась на території Тростянецької селищної ради у результаті діяльності ДП “Тростянецький спиртовий завод”, виникла потреба в анулюванні вказаного дозволу.

Колегія суддів 7ААС апеляційну скаргу задоволила, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду скасувала.

Із повним текстом судового рішення можна буде ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа № 120/2136/19-а)

Посада концертмейстера дає право на пенсію за вислугу років

April 9, 2019

7ААс: Із залу судового засідання

 

 Обставини справи: Громадянка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до записів трудової книжки вона працювала з 1 серпня 1978 року по 12 лютого 1979 року на посаді викладача по класу фортепіано в Іллінецькій дитячій музичній школі; з 11 березня 1979 року по 4 грудня 1980 року на посаді музичного керівника дитячого садка; з 11 грудня 1980 року по 16 вересня 1999 року на посаді музичного керівника дитячих ясел саду; з 17 вересня 1999 року по 29 серпня 2008 року на посаді концертмейстера Вінницького міського центру художньо хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок»; з 1 вересня 2008 року по теперішній час на посаді викладача по класу фортепіано з виконанням обов’язків концертмейстера Вінницької дитячої школи мистецтв “Вишенька”.

12.08.2016 року позивачка звернулась до Управління ПФУ в місті Вінниці з проханням сплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Однак відповідач листом від 6 грудня 2016 року №2472/06-33-2/02-1 відмовив у виплаті вказаної допомоги, у зв’язку з цим, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

 

 Позиція адміністративних судів: Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що посада концертмейстера, відповідно до постанови КМУ від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» належить до категорії педагогічних працівників, а тому відповідач безпідставно не зарахував спірний період роботи позивача до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Як зазначено пунктом 7-1 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” – “ж” статті 55 “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З аналізу наведених норм законодавства, суди дійшли висновку, що вищевказаний оскаржуваний період роботи позивача на посаді концертмейстера безпідставно не зарахований відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Отже, стаж роботи концертмейстером у центрі художньо хореографічної освіти дітей та юнацтва має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами ПФУ відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909.

 

 

Повний текст рішень можна знайти за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua/ справа № 127/159/17-а

 

За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС

Питання землеустрою регулюються Земельним кодексом України

January 9, 2019

Орган місцевого самоврядування вирішує питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельних ділянок комунальної власності на підставі положень Земельного кодексу України

7ААс: Із залу судового засідання

 Обставини справи:  

Громадянин звернувся до суду, аби визнати протиправним та скасувати рішення  Нетішинської міської ради VII скликання № 40/2381 від 30 березня 2018 року. Оскаржуваним рішенням міська рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у місті для розміщення скверу.

Позивач звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки для передачі її в оренду на конкурсних засадах для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, оскільки на визначеній в заяві території містобудівною документацією передбачено розміщення торгівельного закладу, однак отримав відмову.

 Позиція адміністративних судів:  

Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (ч. 1 ст. 16 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” )

Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (ст. 53 Закону України «Про землеустрій»).

Оскаржуваним рішенням вирішено надати територіальній громаді м. Нетішин дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення скверу, із земель запасу житлової та громадської забудови, а виконавчому комітету Нетішинської міськради розробити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та подати їх на розгляд міської ради.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із копії  генерального плану міста Нетішин судами встановлено, що спірна земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, розташована на території, на якій заплановано розміщення скверу. А у пояснювальній записці до плану зонування території (зонінг) міста Нетішин Хмельницької області зазначені переважні види використання зони Г-1, серед яких зазначено також і парки, сквери, бульвари.

Таким чином, відмова органу місцевого самоврядування у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі є обґрунтованою, а підстави для скасування рішення Нетішинської міської ради відсутні.

 

     

 

 

 

Для нормального відображення та для використання усіх можливостей сайту
увімкніть JavaScript у налаштуваннях переглядача. Після варто перезавантажити сторінку.