Обставини справи: 06 березня 2017 особа отримала припис про не укладення договору з юридичною особою на вивезення побутових відходів, що утворились в процесі життєдіяльності. У приписі був зазначений період на усунення виявленого порушення з терміном усунення до 11 березня.
Особа відмовлялась укладати договір, оскільки у договорі не були визначені всі умови надання послуг. Тому 08 травня інспектором КП ЛМР «Муніципальна поліція» був складений протокол про адміністративне правопорушення, а 25 травня особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152 КУпАП шляхом накладення штрафу в сумі 340 грн.
Вважаючи, що постанова є неправомірною, особа звернулася до суду.
Позиція адміністративних судів всіх інстанції: Судами визнано, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки на особу покладено обов`язок укласти підготовлений виконавцем договір про надання житлово-комунальних послуг, однак лише за умови, що такий договір відповідає типовому договору.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Указаний обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Механізм надання суб`єктами господарювання послуг з вивезення побутових відходів у містах визначено Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими Постановою КМУ № 1070 від 10.12.2008. Відповідно до п. 3 вказаних Правил, договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, який наведено в додатку 1.
Проте положення договору, які пропонувались споживачу, не відповідали в повній мірі положенням типового договору. Так, договір не містить пунктів, які мають істотне значення, а саме: за якою схемою має здійснюватись вивіз відходів – контейнерною чи без контейнерною (п. 4 Типового договору); не вказано, хто повинен здійснювати завантаження твердих відходів, великогабаритних і ремонтних (п.7); не вказано час вивезення відходів та графік вивезення чи періодичність вивезення (п.5); не зазначено місця, де споживач повинен залишати відходи, у якому вигляді мають бути залишені ці відходи (п.5) тощо.
Відмова споживача послуг від укладення договору, який не є типовим, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. 627, 630 ЦК України та ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а відповідно не несе обов’язку споживача укласти такий договір. Із врахуванням того, що позивач не заперечував свого обов`язку щодо укладення договору, а документ не відповідає положенням типового договору, суд дійшов висновку, що вина позивача в неукладенні договору відсутня, а тому відсутній і склад правопорушення.
Повний текст рішень можна знайти за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/ справа №135/623/17
За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС