Часом громадяни України з певних причин виїжджають на постійне місце проживання до інших країн. У зв’язку з цим закономірно постає питання: що буде з пенсією, яку вони отримували в Україні, та чи буде її нараховано й виплачено?
Згідно з частинами першою та другою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до норм ст. 22 та ст. 64 Конституції України, право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантує держава, і за жодних умов не може бути скасовано, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується і міжнародними зобов`язаннями України.
Порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулює Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Річ у тім, що в Законі України від 09.07.2003 №1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту поставила право на соціальний захист в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава на законодавчому рівні позбавила осіб права на пенсійне забезпечення у випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Однак у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України висловив позицію про те, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може бути пов’язаним з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія: в Україні чи за її межами.
Якщо траплялись випадки порушення права особи на пенсійне забезпечення, яка проживала за кордоном, і пенсіонер звертався до суду з адміністративним позовом, то суди України відновлювали виплату пенсії, починаючи з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України.
У постанові від 20 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду вказала, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладене на територіальний орган Пенсійного фонду України. Якщо ж територіальний орган Пенсійного фонду України не поновив виплату пенсії, то це значить, що його бездіяльність призвела до тривалого порушення права на отримання пенсійних виплат, яке відновлено на підставі рішення КСУ від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є не припустимим.
Таким чином, відновлення виплати пенсії має бути проведено з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
За інформацією помічника судді