«Емоції сприяють продуктивній роботі.»
Мелані Паркер
Емоційне виснаження, відсутність сил і бажання займатися діяльністю, яка нещодавно була по-справжньому цікавою… Якщо ви відчуваєте щось подібне, то імовірно час серйозно задуматись про синдром професійного вигорання.
«Вurnout» – саме так американський психіатр Фрейденберг у 1974 році назвав стан емоційного або професійного вигорання. Такий синдром з’являється на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційних та особистісних ресурсів людини. Тобто особа фактично емоційно «вигорає».
Причини такого стану можуть бути різними. Це і напружений графік роботи, підвищене навантаження, відсутність часу для перепочинку, або стреси, зумовлені щоденними обов’язками (наприклад, спілкування зі складними клієнтами, відповідальна або небезпечна робота). Також емоційно виснажують внутрішній конфлікт, пов’язаний з роботою (наприклад, неможливість збалансувати роботу і сім’ю, невідповідний робочий графік, неможливість змиритися з інтенсивним навантаженням), несправедлива система оплати праці, або навіть нерозуміння сенсу своєї роботи (людина не бачить, що її робота комусь потрібна).
Як розпізнати синдром професійного вигорання і зрозуміти, що варто щось із цим робити? Розглянемо 10 симптомів, які виділяють фахівці.
Зниження працездатності. Завдання, які раніше виконувались легко і швидко, стали вимагати більше часу і додаткових зусиль для пошуку рішень. Вам складніше переключатися між різними задачами, а незапланована робота викликає роздратування, стрес чи агресію.
Збільшення кількості та якості помилок. Вас переслідують як незначні похибки, так і серйозні недоробки. Це пов’язано з підвищенням неуважності, відсутністю сил для концентрації. Вчені довели, що у людини з синдромом вигорання сповільнюються розумові здібності.
Хронічна втома. Ви постійно недосипаєте і виснажуєтесь. Навіть вранці, після пробудження, немає відчуття сили і енергії.
Часте фізичне нездужання. У вас часто болить голова, дошкуляє застуда або проявляються хронічні захворювання. Людський організм, як і будь-який розумно влаштований механізм, дає збої. Коли рівень напруги в тілі «зашкалює», хвороба служить сигналом, що час зупинитися. Якщо ці сигнали ігнорувати, вони ризикують перерости в серйозні захворювання.
Втрата ентузіазму в роботі. Інтерес до завдань і професійних питань, які раніше по-справжньому захоплювали і давали відчуття глибокого задоволення, суттєво знижується.
Підвищена дратівливість, що переростає в часті спалахи гніву. Агресія може проявлятися у ставленні до колег, робочих процесів, поставлених завдань або до суспільних питань.
Страх перед нововведеннями. Замість того, щоб викликати інтерес і цікавість, інноваційні рішення вас лякають. Нові підходи і методи розглядаються крізь призму критики.
Зменшення кола соціальних контактів. У вас зникає бажання спілкуватись, ви скорочуєте вже наявне коло контактів і уникаєте нових знайомств.
Песимістичні настрої в діяльності. Відсутній оптимізм щодо власного професійного розвитку. Виникає глибока байдужість до сфери своєї діяльності.
Втрата сенсу в тому, що робите. Виникає бажання повністю змінити напрям діяльності, навіть якщо ви присвятили йому більшу частину життя. Може бути розчарування в самій професії.
Якщо ви спостерігаєте у себе хоча б один з перерахованих вище симптомів, це може свідчити про початкову стадію синдрому. Якщо ж виявили відразу кілька — можливо, у вас уже професійне вигорання. У цьому випадку важливо якомога швидше виявити причини і вжити необхідних заходів, адже це суттєво заважає вашій роботі і може негативно вплинути на кар’єру.
Найбільша небезпека в тому, що розвивається цей синдром поступово, неквапливо, день за днем. Якщо ігнорувати його перші ознаки, то почуття задоволення від добре виконаної роботи ставатиме все меншим, а бажання покинути раніше улюблену діяльність буде стрімко зростати.
Чим довше людина накопичує внутрішнє напруження, тим яскравіше проявляється вигорання. І замість гордості за успішну професійну кар’єру, з’являється відчуття спустошеності і втраченого часу. Тому необхідно вживати рішучих і дієвих заходів.
Як можна запобігти професійному вигоранню
- Підготуйтесь до стресу. Вивчіть основи вправ, що емоційно розвантажують. Почніть практикувати медитацію чи займіться дихальною практикою.
- Не забувайте про головне. Визначте свої пріоритетні цінності у житті і дійте у цих напрямках.
- Знайдіть баланс. Відшукайте «золоту середину» між роботою та особистим життям.
- Чергуйте роботу та відпочинок. Не забувайте про відпочинок під час робочого дня та регулярні відпустки.
- Заведіть домашню тваринку. Домашній улюбленець вдома допоможе краще переживати стреси, а прогулянка із собакою відкриє нові можливості спілкування з людьми.
- Звертайте увагу на стан свого тіла. Якщо ви занадто стривожені, виконайте вправи для релаксу. Запишіться в тренажерний зал, займіться аеробікою – це допоможе зняти напруження.
- Скажіть собі «СТОП». Ніколи не приймайте рішення, коли ви сердитий, тривожний, одинокий і спустошений.
Отже, професійне вигорання особистості – це індивідуальний процес, причинами якого є поєднання комбінації суб’єктивних та об’єктивних чинників, які залежать від особистісних якостей людини, індивідуальної системи професійного розвитку та соціальної взаємодії. А головним рецептом від професійного вигорання є вміння підтримувати баланс всіх сил свого організму, а також всіх сфер свого життя. А стреси просто показують, де цей баланс порушений і куди варто направити свою увагу.
За інформацією відділу по роботі з персоналом