Коли користування земельною ділянкою вважається самовільним: судова практика

20 липня 2023 року Верховний Суд залишив без змін постанову 7ААС та рішення ВОАС у справі № 120/2058/19-а за позовом громадянина до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування постанови та припису.

Обставини справи: У позові до суду громадянин просив визнати протиправною постанову інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель з дотримання вимог законодавства України про охорону земель.

Такі вимоги обґрунтовано тим, що в ході перевірки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 15,3420 га, яка розташована на території Турбівської селищної ради Липовецького району, у межах смт. Турбів, використовувалась ПАТ “Турбівське” в особі керівника для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що суперечить положенням статей 125, 126 чинного на той час Земельного кодексу України.

Рішення судів: Адміністративні суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили. Суди взяли до уваги, що рішенням Турбівської селищної ради народних депутатів від 07.08.1996 ВАТ «Турбівське» (правонаступником якого є ПАТ «СП «Турбівське») видано державний акт на право постійного користування землею від 10.08.1996 серії І-ВН № 001273, і сам правовстановний документ в установленому законом порядку скасований не був. Доказів припинення права користування такою земельною ділянкою з підстав, визначених статтею 141 ЗК України, матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність у діях позивача самовільного зайняття земельної ділянки.

Положеннями статті 1 Закону № 963-IV встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Варто зауважити, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

При цьому розпорядженням Липовецької районної державної адміністрації від 30 вересня 2008 року було вирішено:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) на території Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад.
2. Передати у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам – працівникам колишнього ВАТ «Турбівське» та пенсіонерам з їх числа і працівникам соціальної сфери.
3. Дозволити землевпорядній організації в присутності представників відділу земельних ресурсів, Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад, власників земельних ділянок та представників зацікавлених сторін встановити в натурі межі земельних ділянок і скласти відповідні документи з питання передачі ділянок до використання.
4. Державні акти на право постійного користування землею видані ВАТ “Турбівське” згідно з рішенням 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання 07.08.1996 року, рішенням 5 сесії Приборівської сільської ради 22 скликання від травня 1996 року, рішенням 5 сесії Костянтинівської сільської ради 22 скликання від 26 квітня 1996 року та рішенням 6 сесії Брицької сільської ради 22 скликання від 15.05.1996 року вважати недійсними.

Для правової оцінки дій органу місцевого самоврядування у цьому випадку варто розуміти, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку( ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені у статті 141 ЗК України, а механізм добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою регламентований статтею 142 ЗК України.

Так, згідно з частинами 3, 4 статті 142 ЗК припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Водночас ВАТ «Турбівське» (ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське») не надавало своєї згоди на добровільне припинення права постійного користування всією земельною ділянкою, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею. Жодних доказів того, що ВАТ «Турбівське» було ліквідоване, відповідач суду не надав.

Вартим уваги є рішення КСУ, яким підтверджено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою (рішення КСУ від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі №  1-17/2005)

Отже за таких обставин, колегією ВС залишено без змін правомірні рішення судів попередніх інстанцій.