| Правова позиція: | Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують процес чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. З метою вчинення дій, спрямованих на завершення процедури виконання рішення, а саме прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження спочатку необхідним є перевірка фактичного виконання рішення у повному обсязі, зокрема і виконання його в частині вжиття заходів індивідуального характеру. |
|
| Обставини справи: | Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України безпідставно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49862518 від 3 березня 2017 року з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року. Державний виконавець відділу примусового виконання рішень, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував того, що рішення Європейського суду з прав людини в частині зобов`язання виконати рішення національного суду, залишилось не виконаним. Зокрема, як зазначає особа, Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці (надалі – «УПФУ у м. Вінниці») усупереч рішенню ЄСПЛ не виплачує пенсію відповідно до рішення національного суду, а нараховує і виплачує її у значно меншому розмірі, ніж відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року з відповідача не стягнута пеня за період спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період і до якої має бути додано три відсоткові пункти. |
|
| Позиція адміністративних судів усіх інстанції: | Адміністративні суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов особи, визнали протиправною і скасували постанову старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №49862518 від 3 березня 2017 року.
Приймаючи зазначені рішення, суди виходили з того, що рішення Європейського суду з прав людини не було повністю виконано, оскільки позивачу не виплатили пеню за несвоєчасну виплату суми відшкодування, яка була передбачена вказаним рішенням ЄСПЛ. А тому старший державний виконавець передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 14 січня 2011 року у справі №2-а-208/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року, задоволено позов особи до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Вінниці. Зокрема, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України щодо недоплати щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України нарахувати і сплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії. Проте, зважаючи на тривале невиконання державою Україна рішення суду, громадянин подав заяву в Європейського суду з прав людини. А 22 грудня 2015 року з ЄСПЛ надійшло повідомлення про ухвалення ним рішення по справі особи, у якому вказано, що протягом трьох місяців рішення має бути виконано. Постановою Верховного Суду залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки відповідач був зобов`язаний перед прийняттям оскаржуваної постанови перевірити наявність підстав і можливості її прийняття. Крім того, Верховний Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, який неоднаразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчої процедури.
|
Повний текст рішення можна знайти у ЄДРСР справа № 802/438/17-а.
За інформацією відділу узагальнення судової практики 7ААС