Гранівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області звернулась до суду із позовом до Вінницької обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії.
Предмет позову:
– визнання протиправним рішення Вінницької обласної державної адміністрації про невключення Гранівської ОТГ до проєкту перспективного плану формування територій громад Вінницької області;
– визнання протиправними дій відповідача, що полягають у включенні Гранівської ОТГ (с. Гранів та с. Михайлівка) до Краснопільської ОТГ у проєкті перспективного плану формування територіальних громад Вінницької області;
– зобов’язати відповідача розробити проєкт акту Кабінету Міністрів України, яким передбачити включення до вказаного плану Гранівську ОТГ.
Суд першої інстанції у ході справи встановив, що віднесення Гранівської ОТГ до Краснопільської ОТГ за наявних у цій справі обставин, а також з огляду на їхню територіальну віддаленість, суперечить як основному принципу об’єднання територіальних громад – добровільності, так і умовам, з дотриманням яких має здійснюватись таке об’єднання, зокрема доступність публічних послуг, які не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання.
Вінницький окружний адміністративний суд адміністративний позов Гранівської сільської ради задовольнив частково, зокрема визнав дії Вінницької ОДА протиправними та зобов’язав внести на розгляд до КМУ проєкт акта про внесення змін до перспективного плану формування територій громад Вінницької області, яким передбачити включення до вказаного плану Гранівської ОТГ (с. Гранів та с. Михайлівка). У решті позовних вимог – відмовив.
Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду залишила без задоволення апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Із мотивами прийнятого Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення можна ознайомитись у ЄДРСР за номером справи (справа № 120/2165/20-а) після виготовлення повного тексту судового рішення.
Аналогічні рішення щодо інших об’єднаних територіальних громад було прийнято 7ААС у справах № 120/2833/20, 120/2799/20, 120/2859/20, 120/2801/20, 120/2798/20.